- Хто це така молода людина?
Один слуга йому і відповідає:
- Адже це, цар, не чоловік, а дівчина-мені доведомо відомо, що це дочка попа Василя і що звуть її Василиною Василівною.
Лише тільки цар Оксамит повернувся до двору, одразу написав до попа Василю грамотку, щоб він свого сина Василя Васильовича відпустив до нього в гості покуштувати царського столу. А тим часом сам пішов до бабусі-задворенки-ягінішне і давай її випитувати, як би дізнатися, що Василь Васильович точно дівчина. Бабуся-задворенки-ягінішна і каже йому:
- Ти по праву-то руку в палаті своїй повісь пяла, а по леву-то руку ружья- якщо вона точно Василиса Василівна, то, коли зійде в палату, перш за все вистачить за пяла, а якщо - Василю Васильовичу, то за зброї.
Цар Оксамит послухався бабусю-задворенки-ягінішну і велів своїм слугам поставити в палату пяла і розвісити рушниці.
Як тільки грамотка царська дійшла до отця Василя і він показав її своїй дочці, негайно Василиса Василівна пішла на конюший двір, осідлала для себе коня сивого, коня сивого-Сивогривов, і прямо бух до царя оксамит на двір. Цар Оксамит її встречает- вона по-чемний богу молиться, по-писаному хрест кладе, на всі чотири сторонушку уклін віддає, з царем оксамит ласкаво вітається і входить з ним в царські палати. Сіли разом за стіл і давай пити пиття п`яні і є страв цукрові. Після обіду Василиса Василівна стала з царем оксамит по палатах розгулюють і як тільки побачила пяла, то і учала царя Оксамиту засуджувати:
- Що то, - каже, - таке у тебе, цар Оксамит, така вже погана? У мого батюшки отакого дівоче шелепетья і видом не бачити і не знати, а у царя Оксамиту дівоче шелепетье в палатах вісітся!
Потім вона з царем оксамит по-чемний розпрощалася і поїхала додому. Цар не міг зазнати, що вона точно дівчина.
Так дня через два, не більше, цар Оксамит посилає знову до попа Василю грамотку і просить його відпустити до нього свого сина Василя Васильовича. Негайно, як тільки Василиса Василівна почула про це, пішла на конюший двір, осідлала для себе коня сивого, коня сивого-Сивогривов, і війнуло прямо до царя оксамит на двір. Цар Оксамит її зустрічає. Вона з ним ласкаво вітається, по-чемний богу молиться, по-писаному хрест кладе, на всі чотири сторонушку уклін віддає. Цар Оксамит по наказу бабусі-задворенки-ягінішни велів до вечері зварити кашу і начинити її жемчугом- бач, бабуся-то сказала йому, що якщо вона точно Василиса Василівна, то перли буде в жменьку класти, а якщо Василь Васильович, то під стіл кидати .
Ось підійшов час і вечеряти. Сів цар за стіл, а Василину Василівну посадив по праву руку, і стали вони пити пиття п`яні і є страв цукрові. Після всього подали кашу, і як тільки Василиса Василівна її вхопила і попалася їй перлина, вона Швирков її під стіл разом з кашею і учала царя Оксамиту засуджувати.
- Що це, - каже, - така вже погана така в каші накладі? У мого батюшки отакого дівоче шелепетья і видом не бачити і не знати, а у царя Оксамиту дівоче шелепетье в страву кладуть!
Потім вона з царем оксамит по-чемний розпрощалася і поїхала додому. Цар знову не міг зазнати, що вона точно дівчина-а адже це боляче йому хотілося.
Дня через два цар Оксамит по наказу бабусі-задворенки-ягінішни велів топити баню- бач, бабуся-то сказала йому, що якщо вона точно Василиса Василівна, то в баню разом з царем не піде. Перетопилася баню.
Знову цар Оксамит пише до попа Василю грамотку, щоб він свого сина Василя Васильовича в гості до нього відпустив. Як тільки Василиса Василівна дізналася про це, негайно пішла на конюший двір, осідлала свого коня сивого, коня сивого-Сивогривов, і прямо бухнула до царя оксамит на двір. Цар її зустрічає на парадному ганку. Вона з ним ласкаво вітається і входить по оксамитовому килимку в палати-взошед в оні, по-чемний богу помолилася, по-писаному перехрестилася, на всі чотири сторонушку нізехонько поклонілась- села з царем оксамит за стіл і стала з ним пити пиття п`яні і є стравами цукрові.
Після обіду цар і каже:
- Чи не на догоду чи, Василь Васильович, зі мною в баньку сходити?
- Будьте ласкаві, ваша царська величність, - відповідає Василиса Василівна, - я давним-давно в лазні не бував і боляче охочий паритися.
Ось вони і пішли разом в баню. Поколіть цар Оксамит разоблакался в передбанке, вона в ту пору встигла скупатися, та й була така. Цар не міг і в лазні її захопити. Василиса Василівна, вийшовши з лазні, писала між тим до царя цидулку і веліла слугам віддати йому, коли він сам вийде з лазні. А в цій цидулку було написано:
- Ах ти ворона, ворона, цар Оксамит! Чи не вміла ти, ворона, сокола в саду соймать! А я ж не Василь Васильович, а Василиса Василівна.
Ось наш цар Оксамит і залишився на бобах: бач, яка Василиса-то Василівна була мудра, та й лепообразная!
Поділися в соц. мережах: