Читати російську народну казку "василина попівна"

У деякому царстві, у деякій державі жив-був Василь-поп. У нього була дочка Василина Василівна. Одягалася вона в чоловічий одяг, їздила верхи на коні, стріляла з рушниці і все робила зовсім не по-дівочому, так що дуже мало хто знав, що вона - дівчина, а думали, що вона - чоловік, і звали її Василем Васільевічем- а більше тому, що Василина Василівна була охочих до водкі- а це, знашь, дівчатам зовсім не личить. Ось едінова цар Оксамит (так звали царя тієї сторони) поїхав на полювання за дічінкой, і йому назустріч попалася Василиса Василівна. Їхала вона верхом в чоловічому одязі теж за полюванням. Цар Оксамит, побачивши її, запитує у своїх слуг:

- Хто це така молода людина?

Один слуга йому і відповідає:

- Адже це, цар, не чоловік, а дівчина-мені доведомо відомо, що це дочка попа Василя і що звуть її Василиною Василівною.

Лише тільки цар Оксамит повернувся до двору, одразу написав до попа Василю грамотку, щоб він свого сина Василя Васильовича відпустив до нього в гості покуштувати царського столу. А тим часом сам пішов до бабусі-задворенки-ягінішне і давай її випитувати, як би дізнатися, що Василь Васильович точно дівчина. Бабуся-задворенки-ягінішна і каже йому:

- Ти по праву-то руку в палаті своїй повісь пяла, а по леву-то руку ружья- якщо вона точно Василиса Василівна, то, коли зійде в палату, перш за все вистачить за пяла, а якщо - Василю Васильовичу, то за зброї.

Цар Оксамит послухався бабусю-задворенки-ягінішну і велів своїм слугам поставити в палату пяла і розвісити рушниці.

Як тільки грамотка царська дійшла до отця Василя і він показав її своїй дочці, негайно Василиса Василівна пішла на конюший двір, осідлала для себе коня сивого, коня сивого-Сивогривов, і прямо бух до царя оксамит на двір. Цар Оксамит її встречает- вона по-чемний богу молиться, по-писаному хрест кладе, на всі чотири сторонушку уклін віддає, з царем оксамит ласкаво вітається і входить з ним в царські палати. Сіли разом за стіл і давай пити пиття п`яні і є страв цукрові. Після обіду Василиса Василівна стала з царем оксамит по палатах розгулюють і як тільки побачила пяла, то і учала царя Оксамиту засуджувати:



- Що то, - каже, - таке у тебе, цар Оксамит, така вже погана? У мого батюшки отакого дівоче шелепетья і видом не бачити і не знати, а у царя Оксамиту дівоче шелепетье в палатах вісітся!

Потім вона з царем оксамит по-чемний розпрощалася і поїхала додому. Цар не міг зазнати, що вона точно дівчина.

Так дня через два, не більше, цар Оксамит посилає знову до попа Василю грамотку і просить його відпустити до нього свого сина Василя Васильовича. Негайно, як тільки Василиса Василівна почула про це, пішла на конюший двір, осідлала для себе коня сивого, коня сивого-Сивогривов, і війнуло прямо до царя оксамит на двір. Цар Оксамит її зустрічає. Вона з ним ласкаво вітається, по-чемний богу молиться, по-писаному хрест кладе, на всі чотири сторонушку уклін віддає. Цар Оксамит по наказу бабусі-задворенки-ягінішни велів до вечері зварити кашу і начинити її жемчугом- бач, бабуся-то сказала йому, що якщо вона точно Василиса Василівна, то перли буде в жменьку класти, а якщо Василь Васильович, то під стіл кидати .



Ось підійшов час і вечеряти. Сів цар за стіл, а Василину Василівну посадив по праву руку, і стали вони пити пиття п`яні і є страв цукрові. Після всього подали кашу, і як тільки Василиса Василівна її вхопила і попалася їй перлина, вона Швирков її під стіл разом з кашею і учала царя Оксамиту засуджувати.

- Що це, - каже, - така вже погана така в каші накладі? У мого батюшки отакого дівоче шелепетья і видом не бачити і не знати, а у царя Оксамиту дівоче шелепетье в страву кладуть!

Потім вона з царем оксамит по-чемний розпрощалася і поїхала додому. Цар знову не міг зазнати, що вона точно дівчина-а адже це боляче йому хотілося.

Дня через два цар Оксамит по наказу бабусі-задворенки-ягінішни велів топити баню- бач, бабуся-то сказала йому, що якщо вона точно Василиса Василівна, то в баню разом з царем не піде. Перетопилася баню.

Знову цар Оксамит пише до попа Василю грамотку, щоб він свого сина Василя Васильовича в гості до нього відпустив. Як тільки Василиса Василівна дізналася про це, негайно пішла на конюший двір, осідлала свого коня сивого, коня сивого-Сивогривов, і прямо бухнула до царя оксамит на двір. Цар її зустрічає на парадному ганку. Вона з ним ласкаво вітається і входить по оксамитовому килимку в палати-взошед в оні, по-чемний богу помолилася, по-писаному перехрестилася, на всі чотири сторонушку нізехонько поклонілась- села з царем оксамит за стіл і стала з ним пити пиття п`яні і є стравами цукрові.

Після обіду цар і каже:

- Чи не на догоду чи, Василь Васильович, зі мною в баньку сходити?

- Будьте ласкаві, ваша царська величність, - відповідає Василиса Василівна, - я давним-давно в лазні не бував і боляче охочий паритися.

Ось вони і пішли разом в баню. Поколіть цар Оксамит разоблакался в передбанке, вона в ту пору встигла скупатися, та й була така. Цар не міг і в лазні її захопити. Василиса Василівна, вийшовши з лазні, писала між тим до царя цидулку і веліла слугам віддати йому, коли він сам вийде з лазні. А в цій цидулку було написано:

- Ах ти ворона, ворона, цар Оксамит! Чи не вміла ти, ворона, сокола в саду соймать! А я ж не Василь Васильович, а Василиса Василівна.

Ось наш цар Оксамит і залишився на бобах: бач, яка Василиса-то Василівна була мудра, та й лепообразная!