- Чим мені годувати буде свою голову і рідну неньку?
Посидів трохи і став просити у матері благословення.
- Піду, - каже, - наймусь до багатого мужика в козаки (батраки).
Купчиха його відпустила.
Ось він пішов і найнявся до багатого мужика - на все літо поряд за п`ятдесят рублев- став працювати - полювання хоч багато, та нічого не вміє: що сокир, що кіс пріломал, привів господаря в збиток карбованців на тридцять. Мужик насилу додержано його до половини літа і відмовив. Прийшов добрий молодець додому, сів на лавочку під віконечко, розчесав буйну голівоньку і гірко заплакав:
- Чим же мені годувати буде свою голову і матінкиній?
Мати питає:
- Про що, моя дитино, плачеш?
- Як мені не плакати, матінка, коли немає ні в чому щастя? Дай мені благословеніе- піду, десь в пастухи наймусь.
Мати відпустила його.
Ось він найнявся в одному селі стадо пасти і наряджався на літо за сто рублев- не дожив і до половини літа, а вже більше десятка корів растерял- і тут йому відмовили. Він знову додому, сів на лавочку під віконечко, розчесав буйну голівоньку і заплакав гірко поплакав-поплакав і став просити у матері благословення.
- Піду, - каже, - куди голова понесе!
Мати насушила йому сухарів, наклав в мішок і благословила сина йти на всі чотири сторони. Він взяв мішок і пішов - куди очі глядят- близько чи далеко - дійшов до іншого царства. Побачив його цар тієї землі і став питати:
- Звідки і куди прямуєш?
- Іду роботи іскать- все одно - яка б не попався, за всяку радий взятися.
- Наймися у мене на винному заводі працювати-твоя справа буде дрова тягати та під котли підкладати.
Купецький син і тому радий і підряд з царем за півтораста рублів на рік. До половини року не дожив, а майже весь завод спалив. Закликав його цар до себе і став допитуватися:
- Як це зробилося, що у тебе завод згорів?
Купецький син розповів, як прожив він батьківський маєток і як ні в чому таки йому щастя немає:
- Скрізь, де тільки наймусь, далі половини терміну не вдається мені вижити!
Цар пошкодував його, не став за провину наказивать- назвав його Бездольний, велів докласти йому в самий лоб друк, данини, мита з нього не питати, і куди б він не з`явився - нагодувати його, напоїти, на нічліг пустити, але більше однієї доби ніде не тримати. Негайно за царським наказом доклали купецькому синові друк до лобі-відпустив його цар.
- Іди, - каже, - куди знаєш! Ніхто тебе не захопить, нічого з тебе не спитають, а ситий будеш.
Пішов Бездольний шляхом-дорогою- куди не з`явиться - ніхто у нього ні квитка, ні пашпорта не питає, напоять, нагодують, дадуть ніч переночувати, а на ранок з двору в шию женуть.
Довго чи недовго блукав він по білому світу, сталося йому в темний ліс зайті- в тому лісі хатинка стоїть, в хатинці стара живе. Приходить до старухе- вона його нагодувала-напоїла і добру навчила:
- Іди ти по цій доріжці, дійдеш до синя моря - побачиш великий будинок-зайди в нього і зроби ось так-то і так-то.
За сказаного, як по писаному, пустився купецький син на ту доріжку, дістався до синя моря, побачив славний великий будинок-входить в передню кімнату - в тій кімнаті стіл накритий, на столі окраєць білого хліба лежить. Він взяв ножа, відрізав кусень хліба і закусив немножко- потім виліз на піч, у жертву принесений дровами, сидить - вечора чекає.
Тільки вечоріти стало - приходять туди тридцять три дівиці, рідні сестрички, все в один зростання, все в однакових сукнях і все одно гарні. Велика сестра попереду виступає, на окраєць поглядає.
- Здається, - каже, - тут російський дух побував?
А менша позаду озивається:
- Що ти, сестро! Це ми по Русі ходили так російського духу і нахапалися.
Сіли дівиці за стіл, повечеряли, поспілкувалися і розійшлися по різних покоям- в передній кімнаті залишилася одна менша, негайно вона роздяглася, лягла на ліжко і заснула міцним сном. Тим часом забрав у неї добрий молодець плаття.
Рано вранці встала дівчина, шукає - будь-що одягнутися: і туди і сюди кинеться - немає ніде сукні. Інші сестри вже давно одяглися, обернулися голубками і полетіли на синє море, а її одну покинули. Каже вона гучним голосом:
- Хто взяв мою сукню, відгукнися, не бійся! Якщо ти старий дідок - будь мій дідусь, якщо стара бабуся - будь моя бабуся, якщо літня мужичок - будь мій дядечко, якщо жінка похилого віку - будь моя тітонька, якщо ж молодий молодець - будь мій суджений.
Купецький син, зліз з печі і подав їй сукню- вона негайно одяглася, взяла його за руку, поцілувала в уста і промовила:
- Ну, сердечний друг! Чи не час нам тут сидіти, пора в путь-дорогу збиратися, своїм Домком заводитися.
Дала йому сумку на плечі, собі іншу взяла і повела до погребу- відчинила двері - льох був битком набитий мідними грошима. Бездольний зрадів і ну загрібати гроші пригорщами та в сумку класти. Червона дівиця розсміялася, вихопила сумку, вивалила все гроші геть і зачинила льох. Він на неї покосився:
- Навіщо тому викинула? Нам би це стане в нагоді.
- Це що за гроші! Станом шукати краще.
Привела його до іншого погребу, відчинила двері - льох був сповна сріблом навалений. Бездольний дужче зрадів, давай хапати гроші та в сумку класть- а дівчина знову сміється:
- Це що за гроші! Підемо, пошукаємо чого краще.
Привела його до третього погребу - весь золотом та перлами навалений:
- Ось це так гроші, бери, накладай обидві сумки.
Набрали вони золота і перлів і пішли в путь-дорогу.
Близько чи далеко, низько чи, високо чи - скоро казка мовиться, не скоро діло діється - приходять в той самий царство, де купецький син на заводі жив, вино курив. Цар його впізнав:
- Ах, да це ти, Бездольний! Ніяк ти одружився, бач яку красуню за себе знаходив! Ну, коли хочеш - живи тепер в моєму царстві.
Купецький син став з своєю дружиною радитися, вона йому каже:
- На честь НЕ греби, з честі валися! Нам все одно - де ні жити-мабуть, і тут залишимося.
Ось вони і залишилися жити в цьому царстві, завелися Домком і зажили ладком.
Минуло небагато часу, позаздрив їх життю-буттю ближній царський воєвода, пішов до старої чаклунки і каже їй:
- Послухай, бабка! Навчи, як би вапна мені купецького сина-називається він Бездольний, а живе вдвічі багатшими мене, і цар його шанує більше бояр і думних людей, і дружина у нього краса ненаглядна.
- Ну що ж! Підсобити цій справі можна: іди до самого царя і обговори перед ним Бездольного: так і так, мовляв, обіцяється він сходити в місто Ніщо, принести невідомо що.
Близький воєвода - до царя, цар - за купецьким сином:
- Що ти, Бездольний, по сторонам хвалишся, а мені ні гу-гу! Завтра ж вирушай в дорогу: сходи в місто Ніщо, принеси невідомо що! Якщо не співслужили цієї служби, то дружини позбавлений.
Приходить Бездольний додому і гірко-гірко плаче. Побачила дружина і питає:
- Про що плачеш, сердечний друг? Хіба хто тобі кривду вчинив, али государ чарою обгородив, що не на те місце посадив, важку службу наклав?
- Та таку службу, що важко і вигадати, а не те що ісполніть- бач, наказав мені сходити в місто Ніщо, принести невідомо що!
- Нічого робити, з царем не те поспорішь- треба йти!
Принесла вона ширінку та клубочок, віддала чоловікові і покарала, як і куди йти. Клубочок покотився прямісінько в місто Нічто- котиться він і полями чистими, і мохами-болотами, і річками-озерами, а слідом за ним Бездольний крокує.
Близько чи далеко, низько чи, високо чи - стоїть хатинка на курьей ніжці, на собачій гомілкою.
- Хатинка, хатинка! Повернись до лісу задом, до мене передом.
Хатинка повернулась- він відчинив двері на пяту- зайшов в хатинку, - сидить на лаві сива стара:
- Фу фу! Доселева російського духу чутки не чувано, разі не бачено, а нині російський дух сам прийшов. Ну, добрий молодець, вчасно явілся- я адже голодна, є хочу-вб`ю тебе так з`їм, а живого не спущу.
- Що ти стара бісова! Як станеш є дорожнього людини? Дорожній людина і Костуватому і черен- ти наперед баньку витопити, мене вимий-випарити, та тоді і їж на здоров`я.
Стара перетопилася баню- Бездольний вимився, випарувався, дістав Женин ширінку і став особа витирати.
- Звідки у тебе ця ширінька? Адже це моя племінниця вишивала!
- Я твою племінницю заміж взяв.
- Ах, зять коханий! Чим же тебе пригощати?
Наставила стара всяких страв, всяких вин і медов- зять НЕ чваниться, не ламається, сів за стіл і давай уплітати. Ось стара нагодувала його, напоїла, спати поваліла- сама біля села та стала випитувати:
- Куди йдеш, добрий молодець - по полюванню аль по неволі?
- Вже що за полювання! Цар велів сходити в місто Ніщо, принести невідомо що.
Вранці рано розбудила його стара, то покликала людей собачку.
- Ось, - каже, - тобі собачка- вона доведе тебе в те місто.
Цілий рік мандрував Бездольний, прийшов в місто Ніщо - немає ні душі живої, усюди порожньо! Забрався він до палацу і сховався за піч. Увечері приходить туди старий сам з нігтик, борода з лікоть:
- Гей, Ніхто! Нагодуй мене.
Вмить все готово старий наївся-напився і пішов. Бездольний негайно виліз з-за грубки і крикнув:
- Ех, ніхто! Нагодуй мене.
Ніхто нагодував його.
- Гей, Ніхто! Напій же мене.
Ніхто напоїв його.
- Гей, Ніхто! Ходімо зі мною.
Ніхто не відмовляється.
Повернув Бездольний в зворотний шлях-йшов-йшов, раптом назустріч йому людина йде, кийки підпирається.
- Стій! - Закричав він купецькому синові. - Напій-нагодуй дорожнього людину.
Бездольний віддав наказ:
- Гей, Ніхто! Подавай обід.
В ту ж хвилину в чистому полі стіл з`явився, на столі всяких страв, вин і медів - скільки душа забажає. Зустрічний наївся-напився і каже:
- Даси свого Ніхто на мою палицю.
- А на що твоя кийок прігожается?
- Тільки скажи: агов, кийок, дожени того-то і убий до смерті! - Вона негайно наздожене і вб`є хошь якого силача.
Бездольний змінився, взяв палицю, відійшов кроків з п`ятдесят і вимовив:
- Гей, кийок, наганяючи цього мужика, убий його до смерті і відніми мого Ніхто.
Дубинка пішла колесом - з кінця на кінець повертають, з кінця на кінець перекідивается- нагнала мужика, вдарила його по лобі, вбила і назад повернулася.
Бездольний взяв її і вирушив далі-йшов-йшов, попадається йому назустріч інший мужик: в руках гуслі несе.
- Стій! - Закричав зустрічний купецькому синові. - Напій-нагодуй дорожнього людину.
Той нагодував його, напоїв досхочу.
- Спасибі, добрий молодець! Даси свого Ніхто на мої гуслі.
- А на що твої гуслі прігожаются?
- Мої гуслі не прості: за одну струну смикнеш - синє море стане, за іншу смикнеш - кораблі попливуть, а за третю смикнеш - будуть кораблі з гармат стріляти.
Бездольний міцно на свою палицю сподівається.
- Мабуть, - каже, - поміняємося!
Змінився і пішов своєю дорогою- відійшов кроків з п`ятдесят і скомандував своїй дубінке- кийок закрутилася колесом, наздогнала того мужика і вбила до смерті.
Став Бездольний підходити до своєї держави і надумав зіграти жарт: відкрив гуслі, смикнув за одну струну - синє море стало, смикнув за іншу - кораблі під стольний місто підступили, смикнув за третю - з усіх кораблів з гармат стрілянина почалася. Цар злякався, велів збирати рать-силу велику, відбивати від міста ворога. А тут і Бездольний з`явився:
- Ваша царська величність! Я знаю, чим від біди ізбавіться- накажіть у свого ближнього воєводи відрубати праву ногу так ліву руку - зараз кораблі пропадуть.
За царським словом відрубали у воєводи і руку і ногу- а тим часом Бездольний закрив свої гуслі - і в ту ж хвилину куди що девалося- немає ні моря, ні кораблів! Цар на радощах поставив великий пір- тільки й чути:
- Гей, Ніхто! Подай то, принеси інше!
З тієї пори воєвода дужче злюбив купецького сина і всіляко став під нього подисківаться- порадився з старої чаклунки, прийшов на милиці до палацу і каже:
- Ваша величність! Бездольний знову вихваляється, ніби може він сходити за тридев`ять земель, в тридесяте царство, і добути звідти кота-Баюна, що сидить на високому стовпі в дванадцять сажон і що безліч всякого люду на смерть побиває.
Цар покликав до себе Бездольного, підніс йому чару зелена вина.
- Іди, - каже, - за тридев`ять земель, в тридесяте царство, і дістань мені кота-Баюна. Якщо не співслужили цієї служби, то дружини позбавлений!
Купецький син гірко-гірко заплакав і пішов додому-побачила його дружина і питає:
- Про що плачеш? Хіба хто тобі кривду вчинив, али государ чарою обгородив, що не на те місце посадив, важку службу наклав?
- Так, поставив таку службу, що важко і вигадати, не те що виконати- наказав добути йому кота-Баюна.
- Добро! Молися спасу та лягай спати- ранок вечора мудріший живе.
Бездольний ліг спати, а дружина його зійшла в кузню, скувала йому на голову три ковпака залізні, приготувала три проскури залізні, кліщі чавунні та три прута: один залізний, інший мідний, третій олов`яний. Вранці розбудила чоловіка:
- Ось тобі три ковпака, три проскури і три прута- іди за тридев`ять земель, в тридесяте царство, за котом-Баюн. Трьох верст не дійдеш, як стане тебе сильний сон долати - кіт-Баюн напустити. Ти дивись - не спи, руку за руку закидай, ногу за ногою волочити, а інде і катком катісь- а якщо заснеш, кіт-Баюн вб`є тебе!
Навчила його, як і що робити, і відпустила в дорогу.
Довго чи коротко, близько чи далеко - прийшов Бездольний в тридесяте царство- за три версти став його сон долати, він одягає три ковпака залізні, руку за руку закидає, ногу за ногою волочить, а то і катком катітся- дещо як витримав і опинився у самого стовпа. Кот-Баюн стриб йому на голову, один ковпак розбив і інший розбив, взявся було за третій - тут добрий молодець схопив його кліщами, сволок додолу і давай сікти прутьямі- наперво сек залізним прутом, роздер залізний - почав пригощати мідним, роздер мідний - пустив в справу оловянний- цей гнеться, що не ломиться, кругом хребта в`ється. Кот-Баюн почав казки розповідати: про попів, про дяків, про попів дочок: а купецький син не слухає, знай його нажарівает. Несила коту стало- бачить, що заговорити не можна, і возмолілся:
- Покинь мене, добра людина! Що треба, все тобі зроблю.
- А підеш зі мною?
- Куди хочеш - піду!
Бездольний випустив кота-баюна- кіт покликав його в гості посадив за стіл і наклав хліба цілі купи. Бездольний з`їв скибки три-чотири, та й буде! В горло не лізе. Загарчав на нього кіт, зауркал:
- Який же ти богатир, коли не зможеш проти мене хліба з`їсти?
Відповідає Бездольний:
- Я до вашого хлібу не звик- а є у мене в сумці дорожні російські сухарики - взяти було їх і закусити на голодне черево!
Вийняв залізну проскуру і немов гризти збирається.
- А ну, - просить кіт-Баюн, - дай-ка мені покуштувати, які російські сухарі?
Купецький син дав йому залізну проскуру - він всю дочиста сглодал, дав йому іншу - й ту погриз, дав йому третю - він гриз-гриз, зуби поламав, кинув проскуру на стіл і каже:
- Ні не зможу! Боляче міцні російські сухарі.
Після того зібрався Бездольний і пішов додому-разом з ним і кіт відправився.
Йшли-йшли, йшли-йшли і дісталися куди треба-приходять до палацу, цар побачив кота-Баюна і наказує:
- А ну, кіт-Баюн! Покажи мені велику пристрасть.
Кот свої кігті точить, на царя їх ладіт- хоче у нього білому груди роздирати, з живого серце виймати. Цар злякався і почав благати Бездольного:
- Уймі, будь ласка, кота-Баюна! Все для тебе зроблю.
- Закопай воєводу живцем в землю, так зараз безліч.
Цар согласілся- негайно підхопили воєводу за руку та за ногу, потягли на двір і живцем закопали в сиру землю. А Бездольний залишився жити при царе- кіт-Баюн їх обох слухався, Ніхто їм прислужував, і жили вони довго і весело. Ось казка вся, більше не давав говорити не можна.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "безстрашний син купецький"