Інфекційний мононуклеоз симптоми у дітей

Досить часто діти піддаються впливу різних інфекційних захворювань, одним з яких є інфекційний мононуклеоз. Дане захворювання властиво саме для маленьких дітей, і лише в рідкісних випадках з нею стикаються дорослі. Як правило, діти переносять захворювання без ускладнень і досить легко. За статистикою близько 80 відсотків дітей хворіють на інфекційний мононуклеоз у віці від 4 до 15 років. Діагностика захворювання маленьким дітям практично не встановлюється, оскільки симптоматика не має яскраво виражених ознак, а саме захворювання проходить досить таки швидко. Однак діти, які досягли підліткового періоду, можуть переносити захворювання досить довго і у важкій формі. Вторинне виникнення захворювання відбувається вкрай рідко, в особливих випадках виникає ускладнення після зникнення первинних ознак недуги. Для мононуклеозу характерно досить тривалий одужання, так як інкубаційний період може досягати від 2 до 4 тижнів. Як правило, будь-яких ускладнень і наслідків для здоров`я дитини, при даному захворюванні, не спостерігалося.

Активація інфекційного мононуклеозу відбувається в результаті впливу вірусу Епштейн-Барра. Найпоширеніший спосіб передачі вірусу - повітряно - крапельний. Зміст вірусу в слині, який переніс хворобу, дозволить досягати півроку і більше. Але це не означає, що кожен хто мав контакт з носієм вірусу захворіє. Описаний вірус має таку властивість як слабка контагіозність, а отже вірус може передатися лише в разі близького контакту зі слиною.

Симптоматика захворювання мононуклеозу у дітей.

Першими ознаками, що характеризують виникнення захворювання є набрякання залоз, лихоманка, ангіна, відчуття стомленості. Ангіна супроводжується запаленням мигдалин. Крім вищезгаданих ознак хвороби властиво наявність головного болю, а також болі в животі, біль в горлі, відсутність апетиту, нежить, постійна втома. В окремих випадках, захворювання може супроводжуватися висипанням по тілу червоних плям. Досить часто, симптоми характерні для мононуклеозу, такі як відсутність апетиту, лихоманка, втома, можуть проявлятися практично весь період одужання. Люди, які переносять хворобу, у зв`язку з постійним безсиллям, більше звичайного сплять. Це нормально.

Діагностика мононуклеозу у дітей.

Не рідкісні труднощі, пов`язані з діагностикою інфекційного мононуклеозу у лежачих хворих, оскільки, як уже було сказано, симптоми ні мають конкретних ознак, притаманних саме цьому захворюванню. Одним з явних ознак, що характеризують захворювання, є його істотна тривалість, і тільки по події тривалого часу без ознак одужання, можна припустити наявність саме цього захворювання. Також, сприяє встановленню діагнозу проведення аналізу крові, за двома напрямками - перший тест гетерофільних аглютинінів. Проведення даного аналізу в 9 з 10 випадках, при діагностиці захворювання у дітей підліткового віку і дорослих показує позитивний результат, але для дітей результат значно нижче. Другий тест, передбачає визначення і підрахунок незвичайних лімфоцитів в крові людини. Для довідки незвичайні лімфоцити - це білі клітини крові, які протистоять інфекції. Найбільша кількість таких клітин спостерігається в складі крові, нещодавно одужав, людини.

Можливі ускладнення дитячого мононуклеозу.

Як вже обговорювалося, ускладнення дитячого мононуклеозу явище рідко зустрічається. Однак, існують деякі форми ускладнень, властивим даному захворюванню, до них відноситься і суттєві запальні прояви на печінки (гепатит), внаслідок, якого можливо пожовтіння шкіри потемніння сечі. Менш поширені ускладнення, пов`язані з порушенням дихальної функції, виникненням опухлости мигдалин і всього горла, енцефаліт, також, але з часткою найменшою вірогідністю можливий розрив селезінки.

Лікування мононуклеозу у дітей

По-перше всі заходи повинні узгоджуватися з лікуючим лікарем, з суворим дотриманням його рекомендацій. Процесу одужання від інфекційного мононуклеозу, в домашніх умовах, сприяє відсутність фізичних навантажень, збільшення норми прийому рідини (обов`язково в теплому вигляді), постійний контроль температури тіла, в разі її підвищення необхідно приймати жарознижуючі препарати, вивчивши попередньо їх анотацію, зрозуміло. Крім цього категорично неприпустимі будь-які фізичні навантаження, оскільки існують ризики розриву селезінки, яка через захворювання має збільшений розмір. Також слід нагадати, що профілактика захворювання малоефективна, з огляду на, що інфекції, що провокує його, властива слабка активність до передання, і в зв`язку з цим, немає необхідності ізолювати інфікованих дітей.