Мононуклеоз у дітей. Причини, симптоми, лікування і профілактика

Інфекційний мононуклеоз - це вірусне захворювання, яке викликається вірусом Епштейна-Барра. Цей вірус здатний вражати клітини лімфоїдної тканини і паренхіматозних органів, тому улюбленим місцем локалізації інфекційного процесу є лимфоидное кільце глотки, печінка, селезінка. Поширене це захворювання на нашій планеті повсюдно і не має якоїсь певної географічної локалізації.

Практично кожна людина на Землі переніс це захворювання, але у деяких (80% населення планети) воно протікало в стертій або безсимптомній формі. Після перенесеного захворювання виробляється стійкий довічний імунітет. Вважається, що в деяких випадках даний вірус може довгі роки знаходиться в мигдалинах дитини в сплячому вигляді і активізуватися - викликати захворювання тільки при зниженні імунітету.

Дуже часто інфекційний мононуклеоз супроводжує вітряну віспу, так як ці віруси відносяться до одного і того ж роду, а, крім того, вітряна віспа сильно знижує імунітет дитини, даючи дорогу іншим захворюванням.

Причини мононуклеозу у дітей

Найчастіше хворіють діти у віці до 10 років. Саме на цей вік припадає більше половини захворюваності цим інфекційним захворюванням. Найменше хворіють діти до року. На цей вік припадає менше 0,5% всіх випадків. Це пов`язано з тим, що діти в цьому віці найменше спілкуються зі своїми однолітками, які можуть їх заразити. Передача вірусу відбувається повітряно-крапельним шляхом при безпосередньому контакті між дітьми, що дуже часто відбувається в закритих колективах: школи, дитячі сади. Вірус інфекційного мононуклеозу дуже нестійкий у навколишньому середовищі, тому зараження відбувається тільки при тісному контакті. Найчастіше хворіють хлопчики в ставленні до дівчаткам 2: 1. Підйом захворюваності припадає на осінньо-зимовий і весняний періоди. Передача вірусу відбувається від хворої людини до здорової під час кашлю та чхання. Джерелом інфекції може бути не тільки хвора дитина, а й людина, що є вірусоносієм. У цьому випадку людина не хворіє, але активно виділяє в навколишнє середовище життєздатних вірусів.

Потрапляє вірус в організм дитини через слизову верхніх дихальних шляхів. Саме звідси починається подорож вірусу по організму, осідає ж він в лімфатичних вузлах, печінці і селезінці, де і починає розмножуватися. Інкубаційний період до появи перших ознак захворювання становить 5-15 днів.

Симптоми мононуклеозу у дітей

Основними симптомами захворювання є підвищення температури тіла, поява нальотів на мигдалинах, збільшення лімфовузлів, печінки, селезінки, зміни в загальному аналізі крові.

Підвищення температури тіла пов`язано із запальними явищами в тканинах і органах. Температура найчастіше підвищується з перших днів захворювання і може триматися 5-7 днів. Температура тіла дитини залежить від тяжкості стану і може коливатися в межах від 37,5 С до 40 С. Для температури при інфекційному мононуклеозі характерні добові коливання температури тіла в межах 1-2 градусів. Дуже часто зниження температури тіла дитини відбувається політично до 35 С. В період підйому температури дітей турбує слабкість, головний біль, біль в м`язах і суглобах. Більш ніж у половини дітей на тлі лихоманки спостерігається озноб і проливний піт. Після зниження температури тіла протягом 4-6 днів може спостерігатися слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість.

Через 2-3 дні від початку захворювання у дітей на мигдалинах з`являються нальоти. Цей симптом найчастіше призводить до того, що дитині ставиться неправильний діагноз у вигляді тонзиліту, і призначаються антибактеріальні препарати, які при інфекційному мононуклеозі не діятимуть, так як це захворювання викликається вірусом. Звертає на себе те, що при важких ураженнях мигдалин з суцільними двосторонніми нальотами, дітей практично не турбує біль в горлі і ускладненість ковтання. Збільшення лимфоидного кільця ротоглотки призводить до того, що у дітей з`являється утруднене носове дихання, так як гіперплазована лімфоїдна тканина перекриває нижні носові ходи. Особливістю даної закладеності носа полягає в тому, що при відсутності носового дихання відсутнє рясне виділення слизу. Так само чим старша дитина, тим більше рідше зустрічається закладеність носа. Це пов`язано з тим, що лімфоїдна тканина глотки з віком поступово зменшується.

Самим раннім симптомом інфекційного мононуклеозу є збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Це відбувається через активне розмноження вірусів в них. Найчастіше збільшуються задньоийні лімфатичні вузли. При повороті голови дитини в сторони, ці лімфатичні вузли дуже сильно випирають.

Найчастіше запалення піддається кілька груп поруч розташованих лімфатичних вузлів і завжди ця поразка має двосторонній характер. При тому, що промацує цих вузлів вони безболісні, рухливі, не спаяні з шкірою, кожен лімфатичний вузол прощупується окремо. У деяких випадках можуть збільшуватися лімфатичні вузли, розташовані в черевній порожнині. У цьому випадку вони можуть призводити до здавлення нервових закінчень і появи симптомів гострого живота, що може вести невірного діагнозу і проведення хірургічного втручання.

Так як вірус активно розмножується в паренхіматозних органах, то відбувається збільшення печінки і селезінки. Ці органи починають збільшуватися з перших днів захворювання. У деяких випадках збільшення селезінки настільки значні, що це призводить до її розриву. Збільшення печінки і селезінки спостерігається протягом 2-4 тижнів і зберігається деякий час після клінічного одужання дитини. Зменшення розмірів цих органів починається з 3-4 дня нормалізації температури тіла дитини.

Найбільш специфічним симптомом, що дозволяє точно поставити діагноз інфекційного мононуклеозу, є поява атипових мононуклеарів в загальному аналізі крові. Ці клітини є похідними лимфоидного паростка кровотворення і мають схожу будову з моноцитами, відрізняючись будовою ядра всередині клітини. Поява цих клітин пов`язано з безконтрольним розмноженням лимфоидного паростка кровотворення.

Клітини не встигають правильно дозрівати, тому з`являються подібні мононуклеари. У нормі атипові мононуклеари міститися в периферичної крові, але їх кількість не перевищує 10%. При інфекційному мононуклеозі їх кількість буде не менше 10%. Крім цього відбувається збільшення кількості лейкоцитів, прискорюється швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). У рідкісних випадках може спостерігатися нормальне кількість лейкоцитів або навіть знижений їх вміст у крові. Спостерігається зсув нейтрофільної формули вправо зі збільшенням кількості паличкоядерних нейтрофілів. Ці зміни в загальному аналізі крові з`являються з перших днів захворювання і можуть зберігатися протягом року після лікування.

Крім класичних симптомів інфекційного мононуклеозу у дітей можуть бути і редковстречающіеся прояви. У рідкісних випадках на тілі дитини може з`являтися петехіальний висип, яка не має певної локалізації і може з`являтися на будь-якій ділянці шкіри дитини. Проходить висип через 2-5 днів після появи.

Так само у дітей може з`являтися жовтяничне забарвлення шкіри, що пов`язано з ураженням печінки. При цьому зміни в печінці мінімальні і після одужання функція печінки відновлюється повністю.

Для постановки діагнозу досить специфічних симптомів інфекційного мононуклеозу і виявлення в крові атипових мононуклеарів. Для більш точного діагнозу при сумнівних випадках захворювання проводять визначення титру антитіл до вірусу Епштейна-Барра. Так само розроблені експрес методики проведення лабораторних досліджень, що дозволяють отримати результати вже через 2 хвилини.

Лікування мононуклеозу у дітей

У лікуванні інфекційного мононуклеозу застосовують загальнозміцнювальну терапію і симптоматичну, спрямовану на зняття симптомів захворювання. Застосування антибактеріальних препаратів не доцільно, так як ці лікарські речовини не мають жодного впливу на вірус. Застосування антибіотиків виправдано при приєднанні вторинної інфекції, яка може вражати мигдалини дитини.

З загальнозміцнюючих препаратів рекомендується застосовувати вітаміни С, Р і вітаміни групи В (В1, В6, В12). Для зняття температура застосовують жарознижуючі препарати. У важких випадках дітям призначають преднізолон по 20-60 мг на добу протягом 10-12 днів. При вираженому набряку гортані, утруднене дихання дітей переводять на штучну вентиляцію легенів або проводять постановку трахеостоми. При розриві селезінки показана екстрена операція з видаленням селезінки.

Для профілактики захворювання необхідно захистити дітей на період лихоманки з однолітками, контактних дітей рекомендується видалити з дитячого колективу терміном до 15 днів.

Лікар педіатр Літаш М.В.