Читати російську народну казку "біла качечка"

Відео: Російська народна казка. Кінь, скатертину і ріжок. аудіосказкі

Один князь одружився на прекрасній княжні і не встиг ще на неї надивитися, не встиг з нею наговоритися, не встиг її наслухатися, а вже треба було їм розлучатися, треба було йому їхати в далеку дорогу, залишати дружину на чужих руках. Що робити! Кажуть, вік обнявшись НЕ просидіти.

Багато плакала княгиня, багато князь її умовляв, заповідав не залишати висока терема, не ходити на бесіду, з дурними людьми не ватажу, худих мов не слухатися. Княгиня обіцяла все виконати.

Князь поїхав, вона замкнулася в своєму спокої і не виходить.

Довго чи коротко, прийшла до неї жінка, здавалося - така проста, серцева!

- Що, - каже, - ти сумуєш? Хоч би на божий світ подивилася, хоч би по саду пройшлася, тугу розмикала.

Довго княгиня відмовлявся, не хотіла, нарешті подумала: по саду походити не біда, - і пішла.

В саду розливалася ключова кришталева вода.

- Що, - каже жінка, - день такий жаркий, сонце палить, а водиця студена так і плескає, не скупатись нам тут?

- Ні, ні, не хочу! - А там подумала: адже викупатися не біда!

Скинула сарафанчик і стрибнула в воду. Тільки занурилася, жінка вдарила її по спині.

- Пливи ти, - каже, - білою уточкой!

І попливла княгиня білою уточкой.

Відьма негайно вбралася в її плаття, прибрала, намальовані і села чекати князя.

Тільки щеня вякнул, дзвіночок дзенькнув, вона вже біжить назустріч, кинулася до князя, цілує, милує. Він зрадів, сам руки протягнув і не розпізнав її.

А біла качечка завдала яєчок, вивела діточок: двох хороших, а третього - заморишка- і діточки її вийшли - ребяточкі.

Вона їх виростила, стали вони по річечка ходити, злату рибку ловити, клаптики збирати, кафтанчік зшивати, та вискакувати на бережок, та поглядати на лужок.

- Ох, не ходіть туди, діти! - Говорила мати.

Діти не слушалі- нині пограють на травичці, завтра побігають по муравка, далі, далі - і забралися на княжий двір.

Відьма чуттям їх дізналася, зубами заскрипіла. Ось вона покликала діточок, нагодувала-напоїла і спати поклала, а там веліла розкласти вогню, навісити котли, наточити ножі.

Лягли два братика і заснулі- а заморишка, щоб не застудити, наказала їм мати в пазушка носити, - Заморишек-то і не спить, все чує, все бачить.

Вночі прийшла відьма під двері і питає:

- Спіть ви, дітки, чи ні? Заморишек відповідає:

- Ми спимо - НЕ спимо, думу думаємо, що хочуть нас всіх порезаті: вогні кладуть калинові, котли висят кипучий, ножі точать булатні!

- Не сплять!

Відьма пішла, походила-походила, знову під двері.

- Спіть, дітки, чи ні? Заморишек знову говорить те саме:

- Ми спимо - НЕ спимо, думу думаємо, що хочуть нас всіх порезаті: вогні кладуть калинові, котли висят кипучий, ножі точать булатні!

"Що ж це все один голос?" - Подумала відьма, відчинила потихеньку двері, бачить: обидва брати сплять міцним сном, негайно обвела їх мертвою рукою - і вони померли.

Вранці біла качечка кличе діток: дітки не йдуть. Зачувши її серце, стрепенулася вона і полетіла на княжий двір.

На княжому дворі, білі як хусточки, холодні як пласточкі, лежали братики поряд.

Кинулася вона до них, кинулася, крильця розпустила, діточок обхопила і материнським голосом заволала:

- Кря, кря, мої діточки!
Кря, кря, голубяточкі!
Я нуждою вас доглядала,
Я сльозою вас Випоюють,
Темну ніч недосипала,
Солодкий кус недоїдала!
- Дружина, чуєш, небувале? Качка примовляє.

- Це тобі здається! Велите качку з двору прогнати!

Її проженуть, вона облетить та знову до діток:

- Кря, кря, мої діточки!
Кря, кря, голубяточкі!
Погубила вас відьма стара,
Відьма стара, змія люта,
Змія люта, подколодная-
Відняла у нас батька рідного,
Батька рідного - мого чоловіка,
Потопила нас в швидкій Річка,
Звернула нас в білих качечок,
А сама живе-величається!
«Еге!» - Подумав князь і закричав:

- Піймати мені білу качечку! Кинулися всі, а біла качечка літає і нікому не дается- вибіг князь сам, вона до нього на руки впала. Взяв він її за крильце і говорить:

- Стань біла береза у мене позаду, а красна дівиця попереду!

Біла береза витягнулася у нього позаду, а красна дівиця стала попереду, і в червоній дівчині князь довідався свою молоду княгиню.

Негайно зловили сороку, підв`язати їй два бульбашки, веліли в один набрати води живлячої, в іншій - говорить. Сорока злітала, принесла води. Сбризнулі діток живучи водою - вони стрепенулися, сбризнулі мовця - вони заговорили.

І стала у князя ціла сім`я, і стали все жити-поживати, добро наживати, зле забувати.

А відьму прив`язали до кінського хвоста, розмикали по полю: де відірвалася нога - там стала кочерга- де рука - там граблі- де голова - там кущ та колода. Прилетіло птаство - м`ясо подзьобали, підняти вітри - кістки розмели, і не залишилося від неї ні сліду, ні пам`яті!