- Пустіть мене, я поїду рибку ловити.
- Куди тобі! Ти ще малий, мабуть, потонеш, чого доброго!
- Ні, не утону- я буду вам рибку ловити: пустіть!
Баба одягла на нього білу сорочку, червоним поясом підперезаний і відпустила Івашечка.
Ось він сів у човен і каже:
Човник, Човник, пливи дальшенько!
Човник, Човник, пливи дальшенько!
Човник поплив далеко-далеко, а Івашко став ловити рибку. Минуло мало чи багато часу, притягли баба на берег і кличе свого синка:
Івашечко, Івашечко, мій синочок!
Пріплинь, пріплинь на бережочек-
Я тобі їсти й пити принесла.
А Івашко каже:
Човник, Човник, пливи до бережка:
Те мене матінька кличе.
Човник приплив до бережку- баба забрала рибу, нагодувала-напоїла свого сина, змінила йому сорочку і поясок і відпустила знову ловити рибку.
Ось він сів у човник і каже:
Човник, Човник, пливи дальшенько!
Човник, Човник, пливи дальшенько!
Човник поплив далеко-далеко, а Івашко став ловити рибку. Минуло мало чи багато часу, приперся дід на берег і кличе свого синка:
Івашечко, Івашечко, мій синочок!
Пріплинь, пріплинь на бережочек-
Я тобі їсти й пити приніс.
А Івашко:
Човник, Човник, пливи до бережка:
Те мене батінька кличе.
Човник приплив до бережку- дід забрав рибу, нагодував-напоїв синка, змінив йому сорочку і поясок і відпустив знову ловити рибку. Відьма чула, як дід і баба закликали Івашку, і захотілося їй овладать хлопчиком. Ось приходить вона на берег і кричить хрипким голосом:
Івашечко, Івашечко, мій синочок!
Пріплинь, пріплинь на бережочек-
Я тобі їсти й пити принесла.
Івашко чує, що це голос не його матері, а голос відьми, і співає:
Човник, Човник, пливи дальшенько,
Човник, Човник, пливи дальшенько:
Те мене не мати кличе, то мене відьма кличе.
Відьма побачила, що треба кликати Івашку тим же голосом, яким його мать зовет, побігла до коваля і просить його:
- Ковалика, Ковалика! Скуй мені такий тонесенько голосок, як у Івашкине матері- а то я тебе з`їм!
Коваль скував їй такий голосок, як у Івашкине матері. Ось відьма прийшла вночі на бережок і співає:
Івашечко, Івашечко, мій синочок!
Пріплинь, пріплинь на бережочек-
Я тобі їсти й пити принесла.
Івашко пріплил- вона рибу забрала, його самого схопила і забрала до себе. Прийшла додому і змушує свою дочку Оленку:
- Витопити піч пожарче та сжарь гарненько Івашку, а я піду зберу гостей - моїх приятелів.
Ось Оленка перетопилася піч жарко-жарко і каже Ивашке:
- Іди, сідай на лопату!
- Я ще малий і дурний, - відповідає Івашко, - я нічого ще не вмію - НЕ разумею- повчи мене, як треба сісти на лопату.
- Добре, - каже Оленка, - повчити недовго! - І тільки села вона на лопату, Івашко так і барахнул її в піч і закрив заслінкою, а сам вийшов з хати, замкнув двері і вліз на високий-високий дуб.
Відьма приходить з гостями і стукає в хату- ніхто не відчиняє їй дверей.
- Ах, проклята Оленка! Вірно, пішла кудись грати.
Влізла відьма в вікно, відчинила двері і впустила гостей-но всі посідали за стіл, а відьма відкрила заслонку, дістала смажену Оленку - і на стіл: їли-їли, пили-пили і вийшли на двір і стали валятися на траві.
- Покотився, повалив, Ивашкина м`ясця наївшись! - Кричить відьма. - Покотився, повалив, Ивашкина м`ясця наївшись!
А Івашко перемовляються її з верху дуба:
- Покотіться, Аленкина м`ясця наївшись!
- Мені щось почулося, - каже відьма.
- Це листя шумлять!
Знову відьма каже:
- Покотився, повалив, Ивашкина м`ясця наївшись!
А Івашко своє:
- Покотився, повал, Аленкина м`ясця наївшись!
Відьма подивилася вгору і побачила Івашку- кинулася вона гризти дуб - той самий, де сидів Івашко, гризла, гризла, гризла - два передні зуби виламала і побігла в кузню. Прибігла і каже:
- Ковалика, Ковалика! Скуй мені залізні зуби, а то я тебе з`їм!
Коваль скував їй два залізних зуба.
Вернулася відьма і стала знову гризти дуб- гризла, гризла, і тільки що перегризла, як Івашко взяв та й перескочив на інший, сусідній дуб, а той, що відьма перегризла, звалився додолу. Відьма бачить, що Івашко сидить вже на іншому дубі, рипнули від злості зубами і почала знову гризти дерево- гризла, гризла, гризла - два нижніх зуба виламала і побігла в кузню. Прибігла і каже:
- Ковалика, Ковалика! Скуй мені залізні зуби, а то я тебе з`їм!
Коваль скував їй ще два залізних зуба. Вернулася відьма і стала знову гризти дуб. Івашко не знає, що йому і робити тепер-дивиться: летять гуси-лебеді- він і просить їх:
Гуси мої, лебедята,
Візьміть мене на крилята Та
Понесіте мене до батінькі, до матінькі-
У батінькі, у матінькі
Пити-ести, добре ходити!
- Хай тобі середині візьмуть, - кажуть птиці.
Івашко ждет- летить інше стадо, він знову просить:
Гуси мої, лебедята,
Візьміть мене на крилята Та
Понесіте мене до батінькі, до матінькі-
У батінькі, у матінькі
Пити-ести, добре ходити!
- Хай тебе задні візьмуть.
Івашко знову ждет- летить третій стадії, він просить:
Гуси мої, лебедята,
Візьміть мене на крилята Та
Понесіте мене до батінькі, до матінькі-
У батінькі, у матінькі
Пити-ести, добре ходити!
Гуси-лебеді підхопили його і понесли додому, прилетіли до хати і посадили Івашку на горище.
Рано вранці баба зібралася пекти млинці, пече, а сама згадує синка:
- Десь мій Івашечко? Хоч би уві сні його побачити!
А дід каже:
- Мені снилось, ніби гуси-лебеді принесли нашого Івашку на своїх крилах.
Напекла баба млинців і каже:
- Ну, старий, давай ділити млинці: це - тобі, дід, це - мені-це - тобі, дід, це - мені ...
- А мені нема! - Відгукується Івашко.
- Це - тобі, дід, це - мені ...
- А мені нема!
- А ну, старий, - каже баба, - подивися, Щось там таке?
Дід поліз на горище і дістав звідти Івашку. Дід і баба зраділи, розпитали сина про все, про все і стали разом жити та поживати та добра наживати.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "арись-поле"