Читати російську народну казку "бирюк і коза"

Десь колись йшла череватим коза. Підійшла вона до яблуні і каже:

- Яблонь, яблунь! Пусти мене окоту під себе.

Яблонь не пустила, сказала:

- Яблучко відпаде, козеня ушібет- тобі ж невигідно буде.

Коза підійшла до Орешная, щоб вона пустила її окотіться- і Орешная не пустила, сказала:

- Горіх впаде, козеня заб`ється.

Нічого робити - коза пішла як не солоно щі сьорбав. Ось йшла, йшла вона і бачить - стоїть хатинка, до лісу передом, а до неї задом.

Тут коза сказала:

- Хатинка, хатинка! Звернись до мене передом, а до лісу задом- я увійду в тебе.



Хатинка звернулася, і коза увійшла в неї котитися, і окотилась. Тут коза розташувалася як будинку- початку нерідко залишати своїх козляточек в цій хатинці під замком, а сама ходити в ліс - траву є.

Ось одного разу - тільки коза пішла від козляточков - приходить до дверей хатинки бирюк і кричить товстим голосом:

- Козлятушкі, хлопці! Відчини, Отомкніте! Я - ваша мати прийшла, молока прінесла- біжить молоко по вимечку, з вимечка в коритце, з коритця в сиру землю.

Козлятки дізналися, що голос не їх матері, і не відчинили двері.

- У нашій матінки, - кажуть вони, - не такий голос-у ній голосок тонкий і ніжний.

Скоро після того, як пішов бирюк, приходить до дверей їх мати і кричить:

- Ой, діточки, відчини, Отомкніте! Я - ваша мати прийшла, молока прінесла- я на бору була, скорваду глодала- молочко тече по вимечку, з вимечка в коритце, з коритця в сиру землю.

Козлятки відімкнули їй і почали пити молочко.

Тим часом бирюк прийшов до коваля і каже йому:

- Коваль, коваль! Зроби мені тоненький язичок.

Коваль зробив йому. Ось як наїлися, напилися козляткі, коза знову в ліс пішла, суворо наказавши діткам нікого не пускати до себе. Тільки коза пішла, приходить до дверей колишній бирюк і почав кричати голосом, схожим на голос їх матері:

- Ох, діточки, відчини, Отомкніте! Я - ваша мати прийшла, молока прінесла- біжить молочко по вимечку, з вимечка в коритце, з коритця в сиру землю.

Козлятки не розгадали голосу і відімкнули Бірюков. Бірюк майже всіх їх поїв (тільки один маленький козленчік сховався під піч), поїв, залишив одну шерсть та кісточки і пішов в ліс.

Прийшла коза, кричить у двері, і козленчік відімкнув їй. Тут вона зібрала шерсть, висушила на печі і змолола, як борошно: через день затіяла млинці і надумала покликати до себе в гості відлюдька, а відлюдька вона бачила у своїй кумасі - лисиці. Затіявши млинці, коза приходить до куми і просить її до себе в гості з тим відлюдьком. Лисиця дала вірне їй слово, і коза вернулася додому. Ось вранці рано, ще годині о п`ятій, приходить до кози лисиця з відлюдьком, а цей бирюк такий Гладиш став, що коза і не впізнала його. Сіли вони за стіл-коза подала їм тарілки, ножі і виделки, масло і вершки, і стали їсти млинці. Тим часом коза полізла в підпілля за сметаною, а у самій не то на уміння взяла з собою туди жару6 і розвела вогонь, а біля вогню натикається багато залізних тичек.

Тільки гості поїли млинців, коза і каже їм: чи не зволите буде їм пограти в її улюблену гру. Вони погодилися. Коза негайно вийняла одну дошку з підлоги і, не наказуючи їм підходити близько, каже:

- Ось моя гра - стрибати через цю дірку скоро і без перепочинку.

Лисиця з козою тут же перепригнулі- за ними сряжается стрибати товстий бирюк. Лише тільки стрибнув, зачепив ногою за мостину і впав в діру, а там на залізні стусани і вогонь. Коза з лісою прикрили його дошкою, і бирюк згорів. Тут коза з кумою лісою зробили чудовий помин по Бірюков: наїлися, напилися, вийшли на двір-коза проводила куму, а сама з своїм козеням стала жити та поживати і молочко для козеня добувати.