- Ну, - бает, - сшей мені шубу.
Той поміряв-померіл- бачить, що не вистачить йому пів-овчинки на шубу.
- Мало, - бает, - овчин, не вистачає на клини.
- Евтому справі можна підсобити, - бает пан і звелів лакея свого у одного барана здерти шкурку з одного боку. Лакей так і зробив, як пан баял. Щойно цей баран рассерчал на пана, підкликав до себе козла.
- Підемо, - бает, - від такого собі ліходея- в лісі поки можна жити, травичка є, водицю знайдемо, ситі будемо.
Ось вони і пішли. Прийшли в ліс, злагодили куреня, і ну ночами ночувати. Живуть собі та поживають та травичку поїдають.
Тільки що у того пана жити не полюбити не тільки їм. Пішли з того знадвору корова та свиня, півень та гусак. Ось вони, поки було тепло, жили собі на волі, а як прийшла зима-зима, і вони стали ховатися від морозу. Ось ходили, ходили по лісі, та й знайшли куреня щось барана, і стали вони проситися до нього:
- Пусти, - подейкують, - нам адже холодно.
А вони і знати не хочуть, нікого не пускають.
Ось корова підходить:
- Пустіть, - бает, - а не те всю вашу куреня набік зверну!
Баран бачить, погано справу, пустив її. Підходить свиня:
- Пустіть, - бает, - а немає - так я всю землю ізрою та таки підрив до вам- дивіться, вам же буде холодніше.
Нічого не вдієш, і цю пустили. Глядь - і гусак теж бает:
- Пустіть, а не те я діру проклятий, дивіться, вам же буде холодніше.
- Пустіть, - бает і петунія, - а не те весь дах вашу обс ..!
Що робити, пустили і цих, та й стали всі вони жити разом.
Довго ль, коротко ль вони жили, а одного разу йшли повз їх розбійники і почули крик та гамір, підійшли, послухалі- не знають, що таке є, і посилають одного свого товариша:
- Іди, - подейкують, - а не те мотузку на шию, та й в воду!
Нічого не вдієш, той і пішов. Як тільки зійшов, як почали його з усіх боків! Ось він, робити нічого, тому ...
- Ну, братці, - бает, - що хочете робіть, а я вже ні за що не піду. Отакого страху вони ніколи не бачили! Щойно зійшов, де не візьмись - баба, та мене рогачем-то, так мене рогачем-то- а тут ще бариня, та так і серчает- а тут, дивись, - Чеботар, та мене шилом-то, так мене шілом- то в зад а тут ще кравець, та ножніцамі- а тут ще солдат зі шпорами, та так на мене скинувся, що волосся у нього стало дуба. «Ось я ті!» - Бает. А там ще, знати, їхній, Найбільшому: - ужо-ка я-то його! «Браття, - бает, - сробел».
- Ну, - подейкують розбійники, - робити нічого, уйдемте, а то, мабуть, і нас-то всіх перев`яжуть!
Пішли. А вони живуть поки так живуть собі складно. Раптом приходять до їхньої курені звірина, та по духу і дізналися, що там є.
- Ну-тка, - подейкують вовку, - іди ти наперед!
Тільки що той зійшов, як ті почали його катать- насилу ноги звідти виніс. Не знають, що і робити. А тута був з ними їжак- ось він:
- Стривайте-но, - бает, - ось ужо-ка я спробую, авось краще буде!
Бач, він знав, що у барана одного боку немає. Ось він і підкотився, та й Кольна барана- як той через усіх та як стрибне, та й драла. За ним і всі, та так і розбіглися. А наместо їх звірина тута і залишилися.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "баба-яга і жихар"