Читати російську народну казку "кіт, козел та баран"

Відео: аудіосказкі - Кот, козел та баран. російська народна казка

Жили-були на одному дворі козел та баран- жили переможе себе дружно: сіна жмут, і той навпіл. А коли вила в бік - так одному коту Васьки! Він такий злодій і розбійник, щогодини на промислі, і де що погано лежить, так у нього черево болить.

Ось лежать собі козел та баран і розмовляють. Звідки не візьмись - котішко-мурлишко, сірий лбішко, йде так таке жалісно плаче.

Козел та баран його запитують:

- Кот-коток, сіренький лобок, про що ти плачеш, на трьох ногах скачеш?

- Як мені не плакати? Била мене господиня, вуха видирала, ноги пріломала, та ще й задушити обіцяла.

- А за яку провину така тобі смерть?

- А за те мені смерть, що сметанку злизав!

І знову заплакав кіт-мугикаючи.

- Кот-коток, сірий лобок, про що ж ти ще щось плачеш?

- Як мені не плакати? Баба мене била та примовляла: "До нас-де прийде зять, де буде сметани взяти? Мимоволі доведеться колоти козла та барана!"

Заревли козел та баран:

- Ах ти, сірий кіт, безглуздий лоб! За що ти нас-то загубив? Ось ми тебе заколов!

Тут кіт-мугикаючи провину свою приносив і прощення просив. Козел та баран його простили і стали втрьох думати: як бути і що робити?

- А ну, Середній брат, - запитав кіт барана, - чи міцний у тебе лоб? Спробуй-но про ворота.

Піднявся баран, з ходу стукнувся об ворота лобом - похитнулися ворота, та не відчинилися.

- А ну, старший брат, - запитав кіт козла, - чи міцний у тебе лоб? Спробуй-но про ворота.

Піднявся козел-козлище, розбігся, вдарився - ворота відчинилися.

Пил стовпом піднімається, трава до землі прихиляється, біжать козел та баран, а за ними скаче на трьох ногах кіт - сірий лоб.

Втомився кіт, почав благати названим братам:

- Козел та баран, не покиньте меншого брата ...

Взяв козел кота, посадив його на себе, і поскакали вони знову по горах, по долах, по сипучих пісках.

Довго бігли, і день і ніч, поки в ногах сили вистачило.

Ось прийшло круте крутіще, стає становище. Під тим крутіще - скошене поле, на тому полі стоги, що міста, стоять.

Зупинилися козел, баран і кіт відпочивати. А ніч була осіння, холодна. Де вогню добути?

Думають козел та баран, а кіт - сірий лоб вже добув берести, обернув козлу роги й сказав, щоб з бараном стикнутися лобами.

Стукнулися козел з бараном, та так міцно - іскри з очей посипалися, - береста і запалала.

Розвели вони вогонь, сіли і гріються. Не встигли шляхом обігрітися - глядь, шанує непроханий гість - ведмідь:

- Пустіть погрітися, відпочити, щось сечі моєї немає ...

- Сідай з нами, Михайла Іванович! Звідки йдеш?

- Ходив на пасіку та побився з мужиками.

Стали вони вчотирьох ділити темну ніч: ведмідь під копицею, кіт - сірий лоб на стогу, а козел з бараном - біля вогнища.

Раптом йдуть сім сірих вовків, восьмий - білий, і - прямо до стогу.

Замекали козел та баран зі страху, а кіт - сірий лоб таку промову повів:

- Ой лишенько, білий вовк, над вовками князь! Не дратуй нашого старшого брата: він сердитий, як розходиться - нікому не минути лиха. Алі не бачите у нього бороди: в ній щось і сила, бородою він звірів побиває, а рогами тільки шкіру знімає. Краще з честю підійдіть та попросіть: хочемо, мовляв, пограти, силу спробувати з меншим братиком, геть з тим, що під копицею лежить.

Вовки на тому коту вклонилися, обступили ведмедя і стали його задирати. Ось ведмідь кріпився, кріпився - так як вистачить на кожну лапу по вовку! Перелякалися вони, видерти абияк так, підібгавши хвости, давай навтьоки.

А козел та баран тим часом підхопили кота, побігли в ліс і знову натрапили на сірих вовків.

Кот жваво видерся на верхівку ялини, а козел з бараном обхват передніми ногами за ялиновий сук і повисли.

Вовки стоять під ялиною, зубами брязкають. Бачить кіт - сірий лоб, що справи кепські, став кидати в вовків ялинові шишки та примовляти:

- Раз вовк! Два вовк! Три вовк! Всього-то по вовку на брата. Я, кіт, недавно двох вовків з`їв з кісточками, так ще ситехонек, а ти, великий брат, за ведмедями ходив, та не спіймав, бери собі і мою долю!

Тільки сказав він ці мови, козел зірвався і впав прямо рогами на вовка. А кіт знай своє кричить:

- Тримай їх, лови їх!

Тут на вовків напав такий страх - побігли без оглядки. Так і втекли.

А кіт - сірий лоб, козел та баран пішли своєю дорогою.