Читати російську народну казку "балакуча баба"

Відео: Балакуча дружина

Жили-були чоловік з дружиною. Дружина була пристрасть яка балакуча: приховати нічого не могла. Чого тільки не почує, в ту ж хвилину село знає.

Пішов мужик в ліс. Став вовчу яму рити і знайшов скарб. Сам думає: Ну як тепер бути? Як тільки дружина про багатство дізнається - відразу піде по всій окрузі дзвоніння, дійде слух до нашого поміщика, і прощайся з грошима: все відбере.

Думав, думав і придумав. Скарб закопав, місце примітив і пішов додому. Дійшов до річки, оглянув мережу, а в мережі б`ється щука. Щуку вийняв і далі пішов.

Оглянув по дорозі капкан, що був на зайця ставлен, а в капкан заєць потрапив.

Мужик зайця вийняв, в капкан щуку сунув. А зайця відніс так в мережу заплутав.

Прийшов ввечері додому.

- Ну, Тетяна, топи піч та напечи млинців побільше.

- А чому так? Навіщо проти ночі піч топити, хто ввечері млинці пече? Ось ще вигадав!

- Чи не сперечайся, роби, що сказано. Знаєш, я скарб знайшов, треба вночі гроші додому перенести.

Дружина рада - радехонька. Жваво піч затопила, стала млинці пекти.

- Їж, чоловіче, поки гарячі. Мужик млинець з`їсть, а два та три в котомку- млинець з`їсть, а два та три в торбинку - непомітно від дружини. Дружина не управляється піч.

- Що сьогодні так роз`ївся, млинців не напасешся!

- Так адже шлях не близький, та й грошей багато, треба щільніше повечеряти.

Набив мужик торбинку млинцями і каже:

- Ну, я ситий, їж сама, так підемо, треба поспішати. Йдуть вони нічною порою, мужик випередив дружину і став з торбинки млинці діставати та на сучки вішати. Дружина помітила на деревах млинці.

- Ой, гляди-ка, гляди, на гілках-то адже млинці!

- А що тут дивного? Хіба ти не бачила, як для млинців хмара пройшла попереду нас?

- Ні, не бачила, я все під ноги дивилася, як би за коріння не затнутися.

- Зайдемо-ка, - мужик кличе, - тут у мене пастка на зайця поставлена.

Підійшли до капкана, мужик вийняв щуку.

- Ой, чоловіче, як це рибина-то в заячу пастку потрапила?

- А ти що, не знаєш, є такі щуки: і по суші ходять.

- А я і не знала. Коли б на власні очі не побачила, нікому б не повірила.

Прийшли до річки. Дружина каже:

- Десь тут твоя мережу поставлена, давай подивимося. Витягли мережу, а в ній заєць. Дружина руками сплеснула:

- Ой, батюшки! Чого це сьогодні твориться? В комірках щось адже заєць!

- Ну, чого квохчешь, ніби століття не бачила водяних зайців, - мужик каже.

- Ото ж бо й є, що не бачила.

У ту пору дійшли до місця. Мужик викопав котел, нагріб грошей по ноші, і вирушили додому.

Дорога пролягала біля панської садиби. Тільки вони порівнялися з садибою, як чують: Ме-ге-ге ... че-ге-гея ... - вівці бекають.

- Ой, як страшно! Хто це? - Шепоче баба. А мужик їй:

- Біжимо швидше, це нашого пана чорти тиснуть. Як би вони нас не помітили!

Прибігли додому, насилу віддихалися. Сховав мужик гроші, стали спати лягати.

- Дивись, Тетяна, нікому не розповідай про скарб, а то зле буде.

- Ой, що ти, та хіба я скажу? На другий день встали пізно. Затопила баба піч, підхопила відра, пішла по воду.

У колодязя сусідки питають:

- Чого сьогодні так пізно у тебе піч затопити?

- Ой, не кажіть, вночі довго проходила, ось і проспала.

- Та куди ти вночі ходила?

- Чоловіче-то адже скарб знайшов, вночі ми за грошима і ходили.

У той же день по всьому селу тільки й розмов:

Тетяна з чоловіком скарб знайшли, дві торбинки деньжища принесли.

До вечора дійшла звістка до пана. Наказав він мужику прийти.

- Як ти смів від мене приховати, що скарб знайшов?

- Знати не знаю і відати не відаю ні про яке скарб, - відповідає мужик.

- Не замикав, - пан кричить, - твоя ж баба і розповіла про скарб. Мені все відомо!

- Так адже у моєї баби несповна розуму! Вона такого наскажет, чого і вік не бувало.

- А ось побачимо!

І велів покликати Тетяну.

- Знайшов твій чоловік скарб?

- Знайшов, знайшов!

- Ходили з ним за грошима вночі?

- Ходили, ходили цей вночі, батюшка пан!

- Ось, бачиш, а ти говорив, знати нічого не знаєш про скарб. Розповідай, баба, все, як справа була

- Спершу йшли все лісом, а на гілках-то кругом млинці.

- Які такі млинці в лісі?

- Так з борошна-то хмари! Потім оглянули заячу пастку, а там щука. Щуку вийняли і далі пішли. Дійди до річки, витягли мережу, а в комірках щось заєць. Ну і зайця вийняли. Недалеко від річки чоловік скарб викопав. Нагребли грошей по торбинці і повернулись. І як раз в ту пору повз садиби проходили, як твою милість чорти-то дерли.

Тут пан не стерпів, ногами затупотів:

- Геть звідси, дурна баба!

- Ну ось, - мужик каже, - бачите, що моїй бабі вірити ні в чому не можна, я ось так століття живу, мучуся.

- Вірю, вірю тобі, іди додому, - махнув рукою пан.

Пішов мужик додому, став жити, поживати і досі живе та над паном посміюється.