Читати російську народну казку "старовинний поп"

Сидять раз дід та баба на печі і розмовляють:

- Добре було б, старий, як би ти попом був, а я попадею, життя-то хорошее б було.

- Ось ще що надумала, який я поп, коли і грамоті не знаю, служити не вмію?

- Велика грамота потрібна, а служити-то навчишся, - каже баба.

- Годі, стара, дрібниці щось вигадувати!

- Та я чи свого старого попом не зроблю, завтра ж до архієрея піду.

На ранок стара зібралася і вирушила в місто.

Приходить до архієрея:

- Ваше преосвященство! Зроби мого старого попом!



- Та чи знає твій старий грамоті?

- Та якби грамоту знав, так просто б було і справа зробити, а ось тепер-то треба горю пособити.

- Та що, бабка, попівська ступінь вчений, та й вчитися-то багато треба. Ні вже, воля твоя, не можу.

- Ну, не можеш зробити старого попом, і ладно, а я цієї справи ще не кину, сходжу до митрополита, а він старого мого ще архієреєм зробить.

Подумав архієрей, що є і грамотні-то у нього попи, так теж ледь зі справою справляються, а старий, може, і проживе недовго-да якщо один поп і неграмотний буде в його єпархії, це нічого-і каже бабі:

- Іди, бабуся, додому. Пошлю указ і зроблю старого попом.

Прийшла баба додому, а пройшло трохи часу - і указ прийшов, і став старий попом.

Приходить неділю, служити треба, а старий ще не навчився служити. Зібралося народу до церкви багато. Виходить він з книгою і каже:

- Православні! Чи знаєте боже слово?

- Знаємо, батюшка, знаємо! - Кричить народ.

- А знаєте, так і читати нічого.

Тут і служба закінчилася.

Наступного неділю знову вийшов з книгою і питає:

- Православні! Чи знаєте боже слово?

Селяни погодилися сказати, що не знають.

- Чи не знаємо, батюшка, не знаємо! - Кричать все.

- А не знаєте, так і заводити нічого-я старий, а читати треба багато, все одно не встигну.