Відео: РУССКИЕ НАРОДНІ КАЗКИ НА КАНАЛ АУДІО КАЗКИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Жили-були дід та баба. Пішов раз старий на річку рибу ловити. Дивиться - попався в мережі журавель, кричить, б`ється, вибратися не може.Пожалів старий журавля.
«Навіщо, - думає, - такою доброю птиці гинути?»
Підійшов до журавля, допоміг йому з мереж вивільнитися. Каже йому тут журавель людським голосом:
- Спасибі тобі, дідусь! Ніколи твоєї послуги не забуду. Підемо мені додому - дам тобі хороший подарунок.
Ось вони і пішли - старий та журавель.
Йшли, йшли і прийшли на болотце, до Журавльової хаті. Виніс журавель полотняну скатертину і каже:
- Ось, дідок, тобі подарунок. Як захочеш їсти-пити, розверни цю скатерочку і скажи: «Напої-нагодуй, скатерочка!» - Все у тебе буде.
Звідки старий журавля і пішов додому.
Захотілося йому по дорозі є. Сів він під кусток, розгорнув скатертину і каже:
- Напої-нагодуй, скатерочка!
Тільки сказав - і відразу на скатертини все з`явилося: і смажене і парене, їж - не хочу!
Наївся, напився старий, згорнув скатерочку і пішов далі.
Довго чи коротко йшов - застигла його на шляху темна ніч. Зайшов він у хату до багатого мужика і проситься:
- Пустіть ночувати перехожого людини!
- Ночувати пустимо, - каже господар, - а частування не проси.
- Та мені й не треба частування, - відповідає старий, - у мене така скатерочка є, що завжди і нагодує і напоїть вдосталь.
- А ну-ка покажи!
Старий розгорнув скатертину і каже:
- Напої-нагодуй, скатерочка!
Не встиг сказати - на скатертини все з`явилося, що душі завгодно!
Здивувався господар і задумав вкрасти цю скатертину.
Як тільки старий заснув, витягнув він у нього чудову скатертину, а на її місце свою підклав - просту.
Вранці старий відправився додому і не помітив, що скатертина у нього не та. Прийшов і каже своїй старій:
- Ну, баба, тепер не треба тобі хліби місити та щі варити!
- Як так?
- Та ось так, нас ця скатерочка пригощати буде!
Розгорнув на столі скатертину і каже:
- Напої-нагодуй, скатерочка!
А скатертина лежить, як її поклали.
- Обдурив, видно, мене журавель! - Каже старий. - Піду його картати: навіщо обманює!
Зібрався і пішов до журавля.
Зустрів його журавель і питає:
- Навіщо завітав, дідок?
- Так і так, - відповідає старий - не поїть, не годує мене твоя скатерочка!
- Не сумуй, - говорить журавель. - Дам я тобі баранчика. Цей баранчик не простий. Як скажеш йому: «Баранчик, струсіть!» - Посиплеться з нього золото.
Взяв старий баранчика і повів його додому.
Надвечір прийшов він до того ж багатому мужику:
- Пустіть переночувати!
- Іди.
- Та я не один, зі мною баранчик.
- А ти баранчика на дворі залиш.
- Не можу: баранчик не простий - він золото дає.
- Не може такого бути! - Каже багатий мужик.
- А ось може!
Розстелив старий рогожку посеред кімнати, поставив на неї баранчика і каже:
- Баранчик, струсіть!
Баранчик стрепенувся, і посипалося з нього золото.
Задумав багатий мужик і баранчика собі взяти.
Поклав він старого спати і сховав баранчика. А на його місце свого такого ж поставив: піди дізнайся!
Вранці старий розпрощався з господарем і пішов додому. Прийшов і каже:
- Ну, стара, будемо тепер багато жити!
- Звідки ж це ми багатство візьмемо?
- Ось цей баранчик дасть!
Дивиться стара на старого, дивится, нічого зрозуміти не може.
А старий каже їй:
- Ну-ка, розстели на підлозі рогожку!
Стара розстелила. Старий поставив на рогожку баранчика і каже:
- Баранчик, струсіть!
А баранчик коштує, як його поставили.
Старий знову:
- Баранчик, струсіть!
А баранчик коштує так тільки Мемекан.
- Ех, знову обдурив мене журавель! - Каже старий. - Піду до нього, хоч за обман нарікати!
Зібрався і пішов.
Прийшов на болотце, до Журавльової хатинці, став журавля кликати. Вийшов до нього журавель і каже:
- Навіщо знову прийшов, дідок?
- Так ось, всі твої подарунки погані, ніякої користі в них немає!
Вислухав його журавель і питає:
- А чи не заходив ти до кого по дорозі?
- Заходив до багатого мужика.
- А не хвалився чи моїми подарунками?
- Хвалиться.
- Ну, так і бути, - каже журавель, - дам я тобі останній подарунок: він тобі й розуму додасть і колишні мої подарунки поверне.
Пішов в хатинку і виніс суму.
- Візьми та скажи: «Сорок, з суми!»
Старий узяв торбу і говорить:
- А ну, сорок, з суми!
Не встиг сказати, вискочили з суми сорок молодців з кийками - так на старого ...
Здогадався старий, закричав:
- Сорок, в суму, Сорок, в торбу!
Молодці з кийками в ту ж хвилину знову в суму сховалися.
Взяв старий суму, подякував журавля і пішов.
Як стемніло, прийшов він до багатого мужика на нічліг. А той його чекає не дочекається. Зустрів, як дорогого гостя. Увійшов старий в хату і каже:
- Куди б мені цю суму покласти?
- Та ти її у порога кинь.
- Не можу: не просте це сума. Тільки скажеш: «Сорок, з суми!» - Так нагородить, що краще й не треба!
Господар каже:
- Ну, тоді повісь її на гвоздик.
Старий повісив торбу на гвоздик, а сам на піч вліз і дивиться, що буде.
Господар почекав, почекав, думав - старий заснув, і каже:
- Сорок, з суми!
Вискочили тут сорок молодців з кийками і давай його бити. Б`ють, б`ють, втекти не дають. Чи не своїм голосом закричав господар:
- Ой, дідусь, дідусь! Прокинься швидше, допоможи!
А старий з печі запитує:
- Хто мою скатерочку підмінив?
- Не знаю!
- А не знаєш, так і допомоги у мене не проси!
- Я підмінив! Я підмінив! Віддам її тобі, тільки врятуй!
Старий запитує:
- А баранчика мого хто підмінив?
- І баранчика віддам, тільки в живих мене залиш!
- Надалі обманювати людей не будеш?
- Ой, ніколи!
Тут старий каже:
- Сорок, в торбу!
Сховалися сорок молодців в суму, ніби їх і не бувало.
Приніс господар скатертину, привів баранчика, сам крекче, охає.
Старий узяв свою скатертину та баранчика і пішов додому. Прийшов і став зі своєю старою жити-поживати, всіх годувати-пригощати. І я у нього був, мед-пиво пив, по губах текло, а в рот не попало!
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і мужик"