Читати російську народну казку "похорон козла"

Відео: Казка "про козла" (3-А Клас)

Жили старий зі старухою- не було між ними нікого дітища, тільки і був, що козел: тут все і животи. Старий ніякого майстерності не знав, плів одні постоли - тільки тим і харчувався. Звик козел до старого: бувало, куди старий ні піде з дому, козел біжить за ним.

Ось одного разу сталося йти старому в ліс за ликами, і козел за ним побіг.

Прийшли в ліс-старий почав ликі дерти, а козел бродить там і сям і травичку щіплет- щипав, щипав, аж ось передніми ногами і провалився в пухку землю, почав ритися і вирив казанок з золотом.

Бачить старий, що козел гребе землю, підійшов до нього і побачив золото несказанно зрадів, покидав свої ликі, підібрав гроші - і додому. Розповів про все старій.

- Ну, старий, - каже баба, - це нам бог дав такий скарб на старість за те, що стільки років з тобою попрацювали в бідності. А тепер поживемо собі на втіху.

- Ні, стара! - Відповідав їй старий. - Ці гроші знайшлися не нашим щастям, а козловим- теперка нам жаліти і берегти козла пущі себе!

З тих пір стали вони шкодувати і берегти козла пущі себе, стали за ним доглядати та й самі-то одужали - краще бути не можна. Старий забув, як і постоли-то плетут- живуть собі поживають, ніякого горя не знають.

Ось через деякий час козел захворів і здох. Став старий радитися зі старою, що робити:

- Коли викинути козла собакам, так нам за це буде перед богом і перед людьми грішно, бо все щастя наше ми через козла отримали. А краще піду я до попа і попрошу поховати козла по-християнськи, як і інших небіжчиків ховають.

Зібрався старий, прийшов до попа і кланяється:

- Здрастуй, батюшка!

- Здорово, світло! Що скажеш?

- А ось, батюшка, прийшов до твоєї милості з просьбою, у мене вдома трапилося велике нещастя: козел помер. Прийшов кликати тебе на похорон.

Як почув поп такі мови, міцно розсердився, схопив старого за бороду і ну тягати по хаті!

- Ах ти, окаянний, що вигадав - смердючого цапа ховати!

- Та цей козел, батюшка, був зовсім православний- він відмовив тобі двісті рублів.

- Послухай, старий шкарбун! - Сказав піп. - Я тебе не за те б`ю, що кличеш козла ховати, а навіщо ти по сю пору не дав мені знати про його кончину: може, він у тебе вже давно помер.

Взяв поп з мужика двісті рублів і каже:

- Ну, іди ж до батька диякону, скажи, щоб пріготовлялся- зараз підемо козла ховати. Приходить старий до диякону і просить:

- Потрудися, батько диякон, приходь до мене в будинок на винос.

- А хто у тебе помер?

- Так ви знавали мого козла, він-то і помер! Як зачав диякон шмагати його з вуха на вухо!

- Не бий мене, батько диякон! - Каже старий. - Адже козел-то був, почитай, зовсім православний- як помирав, тобі сто рублів відмовив за поховання.

- Ека ти старий і дурний! - Сказав диякон. - Що ж ти давно не сповістив мене про його преславної кончіне- іди швидше до дячка: хай продзвонить по козловий душі!

Прибігає старий до дячка і просить:

- Іди, продзвонив по козловий душі. І дяк розсердився, почав старого за бороду тріпати.

Старий кричить:

- Відпусти, мабуть, адже козел-то був православний, він тобі за похорон п`ятдесят рублів відмовив!

- Що ж ти до цих пір копаєшся! Треба було якомога раніше я скажу: Хай варто було б давно вже продзвонити!

Негайно кинувся дяк на дзвіницю і почав валяти в усі дзвони.

Прийшли до старого поп і диякон і почали похорон отправлять- поклали козла в труну, віднесли на цвинтар і закопали в могилу.

Ось стали про ту справу говорити переможе себе парафіяни, і дійшло до архієрея, що, мовляв, поп козла поховав по-християнськи. Зажадав архієрей до себе на розправу старого з попом:

- Як ви сміли поховати козла? Ах ви, безбожники!

- Та цей козел, - каже старий, - зовсім був не такий, як інші козли: він перед смертю відмовив вашому преосвященству тисячу рублів.

- Ека ти дурний, старий! Я не за те суджу тебе, що козла поховав, а навіщо ти його заживо маслом не соборував!

Взяв тисячу і відпустив старого і попа по домівках.