А одного разу аж зайшли до неї на подвір`я панські гуси. Дружина запитує:
- Чоловік, чиї це гуси?
- Панські.
- Як - панські!
Розлютилася зі злості, впала на підлогу.
- Я помру, - каже, - розповідай: чиї гуси?
- Панські.
Дружина охає, стогне. Чоловік нахилився до неї:
- Що ти стогнеш?
- Так чиї гуси?
- Панські.
- Ну, вмираю, біжи скоріше за попом.
Ось чоловік послав за попом- вже й поп їде.
- Ну, - каже чоловік, - ось і священик їде.
Дружина запитує:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, нехай священик іде, вмираю!
Ось сповідали її, долучили, поп пішов. Чоловік знову:
- Що з тобою, дружина?
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, зовсім вмираю, готуй домовіще!
Виготовив домовіще. Чоловік підійшов:
- Ну, дружина, вже й домовіще готове.
- А чиї гуси?
- Панські.
- Ну, зовсім померла, поклажі в домовіще.
Поклали в домовіще і послали за попом. Чоловік нахилився до дружини, шепоче:
- Вже домовіще підіймають, нести хочуть відспівувати до церкви.
А вона шепоче:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, несіть!
Ось винесли домовіще, поставили в церкві, відспівали панахиду.
Чоловік підходить прощатися.
- Уже й панахиду, - каже, - отпелі- виносити хочуть на кладовищі.
Дружина шепоче:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Несіть на кладовище!
Ось і винеслі- підняли домовіще опущать в могилу, чоловік нагінается до неї:
- Ну, дружина, вже тебе в могилу опущают і землею негайно засиплють.
А вона шепоче:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, опущайте і засинайте!
Домовіще опустили і засипали землею. Так йшли бабу панські гуси!
Поділися в соц. мережах: