Читати російську народну казку "з страшних оповідань: солдат і упокойнік"

Відпросився солдатів у відпустку на батьківщину - святих ікон помолитися, батькам поклонитися. Йде дорогою, а вже сонечко давно село, в поле темно. Треба йти повз кладбіща- ось чує він - хтось за ним женеться:

- Стій! - Кричить. - Не підеш!

Оглянувся, а то упокойнік біжить, зубами скріпіт- солдат кинувся від нього в сторону під всю свою спритність, побачив капличку - і прямо в неї. У тій капличці немає нікого, тільки лежить на столі інший упокойнік, а перед ним свічки горять. Солдат забився в кут, сидить ні живий ні мертвий: щось буде!

Раптом прибігає і лізе в каплицю той, перший упокойнік, що за солдатом гнал- а той, що на столі лежав, встає і каже йому:

- Ти навіщо вдався?

- Я солдата сюди пригнав, так хочу його з`їсти.

- Ну, брат, він до мене прібег- я його і з`їм!

- Ні я!

- Ні я!

І давай битися, тільки пил летіт- довго б вони билися, та півні закричали: тут обидва упокойніка впали на підлогу замертво, і солдат спокійно пішов додому.

- Слава тобі Господи, врятувався від чаклунів!