- Здрастуй, солдат!
- Здрастуй, миша!
- Де, солдат, був?
- Служив.
- Чи багато цар за службу грошей дав?
- Три копійки!
- Дай мені одну копійку, я тобі, може, в пригоді стану.
«Ну, - подумав солдат, - не було грошей, та й тут не гроші!»
Взяв і віддав мишці копійку. І пішов далі. Йде, попадається йому жук:
- Здрастуй, солдат!
- Здрастуй, жук!
- Де, солдат, був?
- Служив.
- Чи багато цар за службу грошей дав?
- Дав три копійки, та я віддав мишці одну копійку, залишилося дві!
- Дай мені копійку, я тобі, може, теж пригоді.
Віддав солдатів копійку і пішов далі. Йде, попадається рак:
- Здрастуй, солдат!
- Здрастуй, рак!
- Де, солдат, був?
- Служив.
- Чи багато цар за службу грошей дав?
- Дав три копійки, а я мишці віддав копійку, жука - копійку, ще залишилася одна.
- Дай мені теж копійку, я тобі теж, може, в пригоді стану!
Віддав і цю копійку, пішов без грошей. І як раз довелося солдату йти через Пітер і з Василівського острова по мосту переїжджати Неву. Це як раз до Зимового палацу міст-то підходить. А на мосту народу - проштовхнутися нікуди, не те щоб солдату пройти. Солдат запитує у народу:
- А що таке тут робиться?
А йому відповідають:
- Ось що, солдат. У царя дочка поклала обітницю: хто розсмішить її, через те й заміж вийти. Бачиш, вона сидить на балконі, а на площі по-всякому намагаються, як би розсмішити царівну, але придумати нічого не можуть!
Ну, робити нічого, мостом йти не можна, пішов солдат позаду перил. Але шинель-то у нього була рвана, як-то за гайку діркою зачепив, і зірвав його з моста в Неву. Раптом, звідки не візьмись, - миша, жук, рак, солдата з Неви витягли, і як раз проти Зимового палацу, де стояла царівна на балконі. Ось миша роззуває його, жук онучі вичавлює, а рак вилки свої розставив да на сонечку онучі і сушить. День був гарний!
А царівна на балконі побачила, розсміялася і в долоні заплескала:
- Ой, як добре за солдатом доглядають!
Ну, солдата зараз же забрали, привели до царя, цар і каже:
- Так ось що, солдат, царське слово назад не береться, і дочернін обітницю я повинен виконати, видати за тебе заміж дочку!
Ну, недовго думаючи, чесним пирком так за весілля.
Так недовго солдату довелося жити у царя, захотілося йому додому. Цар і каже йому:
- Щоб тобі, зять, пішки не йти, дам тобі я кінь!
І дав він крижану кобилу, горохову батіг, синій каптан та червону шапку. Ось солдат сів на кобилу і поїхав додому.
Ну, на такий кобилі круто не поїдеш. Їхав він цілу зиму до Пудожа, навесні зупинився на Філімоніхе. День був веселий, жаркий, заснув солдат, крижана кобила і розтанула, а горохову батіг сороки та ворони расклевалі- залишився у нього синь каптан та червона шапка, і пішов солдат на Заріччя пішки. Йде він по селу Істоміної, а хлопці і кричать:
- У Федька синь каптан!
А йому здалося «скинь каптан». Солдат каптан зняв та й повісив на кілок і пішов далі. Йде по селу Сеніній, а хлопці кричать:
- У Федька червона шапка!
А солдату здалося «крадена шапка». Він і її на кол повісив. Перейшов через село, а тут хлібні зародилася, ворона сидить і каркає:
- Бурлак йде! Бурлак йде!
А сорока на колу кричить:
- Чікі, чики з Пітера, чики, чики з Пітера!
Дійшов солдатів до дому, півень біля ганку кричить:
- Без грошей, без грошей!
Заходить в сіни, а курка на сараї сидить кричить:
- Як це так? Як це так? Як це так?
Зайшов до хати, а кішка з печі зістрибнула і кричить:
- Профурал, профурал, профурал!
Ось так нічого у солдата і не залишилося.
Поділися в соц. мережах:
Межа
Читати російську народну казку "баба і два солдата"