Читати російську народну казку "неумойка"

Відео: Казки для дітей - Чудо-млин

Відслужив солдатів три війни, що не заслужив і виїденого яйця, і відпустили його начисто.

Ось він вийшов на дорогу-йшов, йшов, пристав і сіл біля озера. Сидить і думу думає:

- Куди тепер мені подітися, ніж прогодуватися? .. До біса, чи що, в працівники найнятися!

Тільки вимовив ці мови, а чортеня тут як тут - стоїть перед ним, кланяється:

- Здорово, служба!

- Тобі що треба?

- Та не сам ти захотів до нас в працівники найнятися? Що ж, служивий, наймись! Платня велике дамо.

- А яка робота?

- Робота легка: тільки п`ятнадцять років не голитися, що не стригтися, ніс не витирати і одягу не відкинутися!

- Гаразд, - каже солдат, - я візьмуся за цю роботу, але з тим угодою, щоб все мені було готове, чого душа забажає!

- Це вже як водиться! Будь спокійний, за нами помешкі не буде.

- Ну так по рукам! Зараз же перенеси мене у великій столичне місто та купу грошей прітащі- ти ж сам знаєш, що цього добра у солдата без малого нічого!

Чортеня кинувся в озеро, притягнув купу грошей і миттю переніс солдата у великій місто- переніс - був такий!

- Ось на дурня напав! - Каже солдат. - Ще не служив, не працював, а гроші взяв.

Найняв собі квартиру-не стриже, не голиться, носа НЕ втирає, одягу не відкинутися, живе - богатеет- до того розбагатів, що нікуди стало грошей дівати. Що робити з сріблом да з золотом? «Дай-но, - надумав він, - почну допомагати бідним».

Почав солдат роздавати гроші бедним- і направо дає, і наліво дає - а грошей у нього не тільки не зменшується, а ще додається. Пішла про нього слава по всьому царству, по всім людям.

Ось так-то жив солдат років четирнадцать- на п`ятнадцятому році не вистачило у царя казни- велів він покликати до себе цього солдата.

Приходить до нього солдат неголений, немитий, нечесаний, одежа не буде змінена.

- Доброго здоров`я, ваша величність!

- Послухай, служивий! Ти, кажуть, всім людям добро делаешь- дай мені хоч в борг грошей. У мене на платню військам бракує. Якщо даси, зараз тебе генералом завітаю.

- Ні, ваша величність, я генералом бути не желаю- а коли хочеш жалувати, віддай за мене одну зі своїх дочок і бери тоді скарбниці скільки треба.

Тут король задумався: і дочок шкода, і без грошей обійтися не можна.

- Ну, - каже, - добре-накажи списати з себе портрет, я його дочкам покажу - яка за тебе піде?

Солдат повернувся, звелів списати з себе портрет - точь-в-точь як він є, і послав його до царя.

У того царя було три дочки-закликав їх батько, показує солдатський портрет старшої:

- Чи підеш за нього заміж? Він мене з великої потреби виведе.

Царівна бачить, що намальовано страховисько, волоса скуйовджене, нігті не вистрижені.

- Не хочу! - Каже. - Я краще за риса піду!

А чорт звідки взявся - стоїть позаду з пером та з папером, почув це і записав її душу.

Запитує батько середню дочку:

- Підеш за солдата заміж?

- Як же! Я краще в дівках просиджу, краще з чортом зв`яжуся, ніж за нього йти!

Чорт записав і іншу душу.

Запитує батько у менший дочки-вона йому відповідає:

- Видно, доля моя така! Іду за нього заміж, а там що Бог дасть!

Цар зрадів, послав сказати солдату, щоб до вінця готувався, і відправив до нього дванадцять підвід за золотом.

Солдат зажадав до себе чортеня:

- Ось дванадцять підвід - щоб зараз всі були золотом насипані!

Чортеня побіг в озеро, і пішла у нечистих робота: хто мішок тягне, хто два- живий рукою насипали воза і відправили до царя на подвір`я.

Цар поправився і почав кликати до себе солдата почитай кожен день, садив з собою за єдиний стіл, разом з ним і пив і їв.

Ось, поки готувалися вони до весілля, пройшло якраз п`ятнадцять років: скінчився термін солдатської служби. Кличе він чортеня і говорить:

- Ну, служба моя покінчити: зроби тепер мене молодцем.

Чортеня порубав його на дрібні частини, кинув в котел і давай варіть- зварив, вийняв і зібрав все воєдино як слід: кісточка в кісточку, суглоб в суглоб, жилка в жілку- потім взбризнул мертвої і живої водою - і солдат став таким молодцем, що ні в казці сказати, ні пером написати.

Обвінчався він з молодшою царівною, і стали вони жити-поживати, добра нажівать- я на весіллі був, мед-пиво пив, було у них вино - випивав його по саме дно!

Прибіг чортеня в озеро-зажадав його дідусь до звіту:

- Що, як солдат?

- Відслужив свій термін вірно і чесно, ні разу не голився, що не стригся, одягу не відкинутися.

Розсердився на нього дідусь.

- У п`ятнадцять років, - каже, - не міг спокусити ти солдата! Що даром грошей витрачено, який же ти чорт після цього? - І наказав кинути його в смолу кипучу.

- Стривай, дідусь! - Відповідає онучок. - За солдатську душу у мене дві записані.

- Як так?

- Так ось як: задумав солдатів на царівну одружитися, так старша та середня сказали батькові, що краще за риса підуть заміж, ніж за солдата! Стало бути, вони - наші!

Дідусь поправив чортеня і велів його відпустити: знає-де свою справу!