Читати російську народну казку "чарівна сопілка"

Відео: Чарівна сопілка - російська народна казка

Як чув казку, так і розповідаю.

У стародавні роки жили так були чоловік з дружиною. І росла у них дочка гожа. Всім дівчина взяла: і зростанням, і дородство, і угожеством.

Дивлячись на неї, люди раділи: з усіма дівчина привітна, ласкава, ввічлива. Всім поспішала допомогти чим могла.

Але ось пристиглих нещастя, прийшла біда. Померла у дівчини мати.

Чи багато, мало часу пройшло - одружився батько на удовиці. А вдовиця свою дочку в будинок привела. І стало в сім`ї четверо.

Сиротою жити нерадо, а при мачусі стало і того гірше.

Рідну дочку вона пестила, тішила, а пасербицю злюбила з першого дня.

З півнями сирота вставала, сльозами вмивалася, до півночі по господарству управлялася. І пряла, і ткала, і по воду ходила, і дрова носила, і корів доїла.

А зла баба тільки покрикувала:

- Неумеліца ти, негідниця! Хлебоежа на мою голову дісталася!

Ось відкрив якось раз батько скриня, що від першої дружини залишився. А в скрині і душегрея, хутром облямована, і кокошник, перлами унизаний, і півчобітки сап`янові, і каблучку золотий з камінчиком дорогим, і одежа різна.

- Поділимо порівну, і буде у наших дочок придане, - сказав батько.

А заздрісна мачуха зі своєю дочкою затаїли чорну думу.

- Екое багатство ділити на дві частки, - мачуха шепотіла дочки. - Та з таким-то приданим ми і купецького сина знайдемо. Не за мужика вийдеш, за личакарі. Тільки не схиб!

Минуло скількись часу після тієї розмови, зібралися дівчата по ягоди йти. А батько шутейно їм і каже:

- Ну ось, хто з вас більше ягід принесе, тієї при діленні приданого трохи більше дістанеться.

Ходять дівчата по лісі, відгукуються, беруть ягоди. А як завечерело, зійшлися вони на галявині. Глянула Мачехін дочка - батюшки рідна! - У дідової дочки кошик повним-повна, а у неї все нічого, лише на денці! Тут і пригадалися материнські мови: не ділити приданого на дві частки ...

І як проходили через болото, вихопила Мачехін дочка у зведеної сестри кошик з ягодами і зіштовхнула її з перекладин-жердинок в бездонну трясовину.

- Тону я, гину, сестриця мила, - благала дівчина, - допоможи мені!

- Стану я тобі допомагати! Тоні, з цієї трясовини не видряпався. А все придане мені одній дістанеться! - Крикнула Мачехін дочка.

Перебралася через болото і бігом побігла додому. Дорогий пересипала в свій кузов ягоди - чисті, великі, одна до однієї, а кошик зведеної сестри закопала в мох.

- Розумниця, моя Розумниця! - Зустріла її мати. - Подивися, старий, скільки ягід моя дочка набрала!

- А чого не разом прийшли? - Запитав батько.

- Розійшлися ми з нею, - відповіла Мачехін дочка, - відгукується я, аукає, та ніхто мені не отклікнулся- думаю, раніше мене набрала кошик і пішла додому.

- Ну де їй, донечко, раніше тебе впоратися. Заснула десь, ось і не почула тебе! - Засміялася баба.

Вечір пройшов, і ніч минула.

Вранці старий рано встав.

- Треба йти шукати, - каже, - видно, лихо спіткало.

Зібрав сусідів. Пішли вони в ліс. І бабина дочка з ними.

- Ось тут, - розповідає, - ми розійшлися і більше не бачилися.

Ходили-ходили день з ранку до вечора, та так ні з чим і повернулися.

Літо вже закінчується. Йде-бреде по тим стежках старичок мандрівник. Ступив на жердочки-поперечини, а на палив місці росте трав`яна дудка. Зрізав ту дудку старий, приклав до губ і тільки подув в неї, як чує: заграла, заспівала дудка, жалібно заголосила:

- Пограй, пограй, дідусь,
Пограй, пограй, рідний.
Нас було дві зведені сестриці,
І ось мене загубили,
За червоні ягідки
Так за Матушкина придане
У гнилому болоті втопили!
І ось прийшов старий мандрівник пізно ввечері в те село, попросився в крайню хату ночувати, як раз в той будинок, де сирота-дівиця загубилася.

Після вечері заговорив старий мандрівник:

- Неподалік від вашого села зрізав я дудочку. Така кумедна: сама співає-вимовляє. Візьми-но, господар, подуй в цю дудочку!

Тільки-но подув господар в дудочку, як заговорила заспівала вона:

- Пограй, пограй, дідусь,
Пограй, пограй, рідний.
Нас було дві зведені сестриці,
І ось мене загубили,
За червоні ягідки
Так за Матушкина придане
У гнилому болоті втопили!
З особи старий змінився. Простягнув дудочку падчерки:

- Ну-ка ти пограй!

Тільки піднесла вона дудочку до губ, як заграла, заспівала сопілка:

- Пограй, пограй, сестриця зведена,
Пограй, пограй, лиходейка,
Пограй, пограй, душогубка!
Ти мене вбила,
У гнилому болоті втопила,
За червоні ягідки
Так за Матушкина придане
Життя позбавила!
Кинувся батько за понятими. Дівку-лиходійки, а заодно і мати, злий бабу, зв`язали, приставили варту.

А батько з понятими та зі старим мандрівником на болото побігли. Пошукали, пошукали і незабаром витягли дівчину. Обмили її, обрядили. Тут вона відкрила очі, промовила:

- Ой, як довго мені спалося так багато уві сні бачилося! Не тримай, рідний батюшка, ні баби-лиходійки, ні дочки-лиходійки. Чи не буде від них життя через ні тобі, ні мені.

Пробачив батько на радості злий бабу і пасербицю-злодійку, прогнав їх з двору:

- Ідіть, звідки прийшли!