Синдром гіперзбудливості у грудничка

1. причини
2. симптоматика гіперзбудливості
3. процес лікування

У даній статті розповідається про синдром гіперзбудливості у немовлят, також наводяться його клінічні прояви і способи лікування.

Буде корисно ознайомитися з цією інформацією батькам, які зіткнулися з підвищеною нервовою збудливістю у своєї дитини, вони зможуть дізнатися, які чинники могли спровокувати розвиток синдрому, і, найголовніше, - як можна позбутися від цього стану. Також стаття буде інформативна і для жінок в положенні, які тільки чекають появи на світ свого малюка.

причини

Синдром гіперзбудливості у немовлят (по-іншому званий синдромом підвищеної нервово-рефлекторної збудливості) є комплексом патологічної симптоматики, що виникає у дітей, які мають легку форму перинатального ураження нервової системи. Дане патологічне явище виявляють у 42-44% всіх немовлят, коли у малюка трясуться ручки і ніжки.

Неврологи з різних країн дещо по-різному ставляться до цього явища. Наприклад, фахівці з Росії схильні розглядати гіперактивність тільки як патологію, а за кордоном їх колеги вважають, що гіперактивність - це всього лише прикордонний стан, для якого не завжди необхідне спеціальне лікування.

Але, не дивлячись на це, згідно з наявними даними спостережень, в разі несприятливого перебігу даної патології, при відсутності правильної та своєчасної терапії в подальшому можливий розвиток більш серйозних неврологічних патологій.

Гіперзбудливість у малюків може розвинутися внаслідок ряду причин. Здебільшого до неї призводять родові травми, а також важка вагітність.

Сильний вплив на діяльність головного мозку новонародженого і стан його нервової системи надають різні інфекційні хвороби, перенесені жінкою під час вагітності або ж самим немовлям в перший місяць його життя. До несприятливих факторів, що провокує розвиток гіперактивності у немовлят, відносяться також стрімкі пологи, постійні сильні стреси у вагітної жінки, часті хвилювання і сильний токсикоз.

симптоматика гіперзбудливості

Типові для синдрому прояви починають виникати вже на самому початку життя немовляти. До головних клінічних симптомів відносяться сильна нервово-психічна збудливість, соматовегетативних розлади, а також виснаженість.

У дітей, які страждають гіперзбудливості, можна відзначити наявність таких ознак:

• Підвищеної і спонтанної рухової активності;
• Порушень сну (неспання значно подовжується, дитина з працею засинає, сон у нього переривчастий, уві сні часто здригається).

Незважаючи на отримання правильного догляду та харчування, діти схильні вести себе неспокійно, вони дуже часто плачуть без видимих на те причин. Коли малюк кричить у нього можуть з`являтися деякі вегетативні реакції, а саме:

• Червоніє або набуває мармурового відтінку шкірний покрив;
• Присутні акроціаноз, тахікардія, тахіпное, підвищена пітливість.

Такі діти схильні погано брати груди, в процесі годування перериваються, у них виражено наявність схильності до сильних зригування, а також розладів з боку шлунково-кишкового тракту (запори чергуються з проносами). Погано набирають масу тіла.

Існують ще такі типові ознаки, що свідчать про гіперзбудливості у новонароджених:

• Наявність змінного тонусу м`язів;
• Присутній тремор рук і підборіддя;
• Відбувається пожвавлення вроджених безумовних рефлексів (спонтанного рефлексу Моро);
• Характерні клонуси стоп і горизонтальний ністагм.

У дітей з подібною патологією можна спостерігати швидкі рухові, емоційні і сенсорні реакції на різні зовнішні стимули, які згасають так само швидко, як і з`являються. Таким чином, виявляється підвищена психічна виснаженість.

При сприятливому перебігу патології вираженість її симптоматики в більшості випадків зменшується в період з 4-х до 6-ти місяців, а до року зникає повністю.

У разі ж несприятливого перебігу згодом можна відзначити наявність несильного відставання в мовному і психомоторному розвитку, вираженої активності, енкопрез, енурезу, нервових тиків, заїкання, тривожних розладів, парасомніі, а також епілепсії. Для другого варіанту необхідно спеціальне лікування.

процес лікування

Підвищена збудливість не є вироком. Батькам такої дитини потрібно проявляти особливе терпіння і увагу до свого чада.

Ні в якому разі не можна пускати патологію на самоплив! Лікування необхідно починати відразу ж, як тільки було встановлено точний діагноз. Слід звертатися до лікаря невропатолога або остеопатія.

Неможливо позбутися від гіперзбудливості за допомогою одних медикаментів. Ліки допомагають тільки усунути деякі з наслідків синдрому, а саме: підвищену нервозність, тривожність і страх (зазвичай використовують гліціновие кислоту і вітаміни).

прочитайте тут, коли потрібно НСГ головного мозку немовляти.Хоча відомі випадки, коли за допомогою всього пари сеансів остеопатії (яка полягає у використанні спеціальних ручних методик) підвищена збудливість проходила назавжди. На сеансі остеопатії фахівець акуратно і безболісно відновлює нормальне кровопостачання головного мозку, завдяки чому в ньому відновлюється повноцінна функціональність.

Також важливу роль в процесі позбавлення від цього патологічного стану грають безпосередньо самі батьки. Їм необхідно вивчити ази дитячого масажу, а також лікувальної гімнастики.

Не варто забувати ще й тому, що всі ці процедури потрібно виконувати з позитивним настроєм і вірою в результат. Негативні емоції можуть тільки погіршити існуючий стан.

Крім усього описаного вище широко використовуються фітотерапія та аромотерапія. Можна кожен день робити дитині розслаблюючі ванночки перед відходом до сну, в воду додають відвар ромашки або лаванди, солі з заспокійливою дією і інші аналогічні речовини.

Однак потрібно бути уважними і стежити, щоб у дитини не з`явилися алергічні реакції. Важливо ще й дотримуватися правильного режиму дня.

Зверніть увагу на той факт, що при гіперзбудливості згодом порушується соціалізація дітей, наростає агресія, тому вкрай важливо вчасно виявити проблему і почати займатися її грамотним лікуванням під контролем фахівця. Лікування потребує певної кількості часу, але, якщо дотримуватися всі вказівки лікаря, можна домогтися повного одужання.