Ознаки гіперактивної дитини

Ще кілька років тому ми й чути не чули про гіперактивності, а сьогодні такий діагноз ставлять, щонайменше, кожному другому дитині. Причому час від часу змінюється і формулювання: такий стан називають то «розладом навчання», то СДУГ - синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

Медики не тільки не можуть визначитися з формулюванням. Не існує навіть встановлених методів діагностики цього синдрому. До слова, вже ніби як зійшлися на думці, що цей розлад - саме синдром, а ніяк не хвороба. І навіть навколо проявів гіперактивності ще ведуться суперечки.

Насправді, поставити такий «діагноз» дитині - справа не однієї хвилини. За малюком тривалий час повинні спостерігати фахівці. Проте, на практиці кожен лікар так і норовить «вивідати» у свого маленького пацієнти цю саму гіперактивність. А зробити це не складе труднощів. Тому що багато симптомів за кілька хвилин можна знайти у будь-якого нормально розвивається здорову дитину.

Головний з них - далеко не підвищена активність, як може здатися на перший погляд. Критерієм визначення гіперактивності є нездатність дитини надовго зосереджуватися на одному предметі або занятті. Але тут дуже важливо враховувати вік, тому як в різні періоди розвитку це може проявлятися по-різному.

Гіперактивний дитина вкрай непосидючий, постійно топчеться, метається, совається, бігає, кудись лізе. Про таких кажуть, що у них мотор в одному місці. А бабуся раз у раз зітхає: «П`ятьох дітей виростила, але цей ...».

Але цей якраз може бути також цілком нормальною дитиною без всяких там синдромів. Ми ще раз акцентуємо вашу увагу, що надмірна активність сучасних дітей - цілком нормальна риса. Інша справа, якщо, по-перше, вона спрямована безцільно, тобто дитина не переслідує ніяких цілей, а просто рухається через нездатність хоч на хвилину затриматися на місці, а не через дикого інтересу до навколишнього світу. По-друге, всі його дії «Навіжена» і «безстрашні»: він кидається під колеса автомобіля, що їде, стрибає з дуже великої висоти, летить прямо на розгойдати карусель. І то при цьому, знову-таки, слід враховувати вік, тому що у маленьких дітей почуття страху ще не розвинене в повній мірі.

Порушення мови (нездатність з`єднувати слова у фрази) і незацікавленість в прослуховуванні казок також побічно можна вважати проявом даного синдрому. До симптомів гіперактивності можна віднести також нездатність чекати своєї черги і постійне бажання все брати в руки. Їдять такі дітки неважливо, а от відчуття спраги у них не зникає. І укласти їх спати ні вдень, ні ввечері просто неможливо.

Гіперактивний дитина має занижену самооцінку і зазвичай дуже гостро реагує на дріб`язкові ситуації, в той же час не піддається ласки і розради - заспокоїти такого плаксу непросто. Він дуже образливий і дратівливий.

З самого раннього віку провісниками гіперавтіності можуть стати поганий сон і апетит дитини, низькі збільшення у вазі, підвищена збудливість і занепокоєння. Але всім цим станам може бути безліч причин, взагалі не пов`язаних з СДУГ.

Взагалі про синдром гіперактивності можна говорити тільки після 5-6 років. Уже в школі дитина може проявити виражені симптоми цього розладу. В такому випадку він не здатний до колективної роботи, зазнає труднощів з переказуванням текстів і твором оповідань. Відносини з однолітками не складаються, він часто проявляє агресію. Така дитина не виконує вимоги вчителя на уроці, відрізняється поганою поведінкою і непосидючістю занять, які не робить домашні завдання - словом, не підкоряється встановленим правилам. Згадайте, але ж і в вашому класі були такі, що мордували вчителів своєю особливістю. Тільки тоді це не називали гіперактивністю, а просто ставили двійки і робили таких хлопців ізгоями. А вони, між іншим, не дурні по натурі, і часто навіть значно розумніші відмінників, а в деяких сферах і зовсім виявляють справжній талант! Вони багаті різними ідеями, виявляють найрізноманітніші творчі здібності, володіють високорозвиненою інтуїцією.

Світові медичні світила з великою часткою ймовірності стверджують, що СДУГ страждали такі великі люди, як Ейнштейн, Моцарт, да Вінчі, Пікассо, Хемінгуей, Бетховен, Пушкін, Олександр Македонський і багато інших.

Гіперактивні дітки переважно надмірно балакучі і при цьому вкрай незграбні. У них все валиться з рук, вони про все вдаряються і все зачіпають. Особливі труднощі виникають з дрібною моторикою: Зав`язуванням шнурків, застібання гудзиків і так далі. Такі дітки постійно щось втрачають, а в школі у них виявляється негарний почерк.

В цілому, гіперактивної дитини можна описати як непосидючість, непослідовного, неслухняного, упертого, розсіяного, неакуратне, незграбного. До старшого віку навіженість і непосидючість, зазвичай проходять, але нездатність концентруватися залишається, часом навіть на все життя.

Загалом, до постановки діагнозу «гіперактивність» потрібно ставитися з великою обережністю. Але якщо ваша дитина насправді гіперактивна, це не робить його якимось «не таким». Це не хвороба, а якась модель дитячого поведінки. Просто проявіть трохи більше любові і терпіння до своєї кровинці. У тому ж інтернеті ви знайдете безліч рекомендацій батькам гіперактивних дітей. Вони в будь-якому випадку не завадять, навіть якщо ніякими розладами ваші дітки не страждають зовсім. Якщо ж розлад виявлено вже в шкільному віці і являє реальні труднощі в навчальному процесі, рекомендується забезпечити дитині індивідуальне навчання або перевести його в спеціалізований клас з короткими і різноманітними за формою і змістом уроками.

Спеціально для malutka.net - Олена Кичак