Читати російську народну казку "морока"

Відео: Ольга Торопова: Лад з Родом. Про сім`ю і шлюб в ведичній культурі, Частина 1

У деякому царстві, у деякій державі жив-був матрос- служив царю вірно, поводився чесно, тому і начальство його знало. Відпросився він раз з корабля походити по місту, одягнув свій парусіннік і пішов в трактір- сів за стіл і почав вимагати собі і вина і закусок: їсть, п`є, прохолоджується! Вже рублів на десять забрав, а все не вгамовується: то того, то іншого питає.

- Послухай, служба, - каже йому статевий, - забираєш ти багато, а чи є у тебе чим розрахуватися?

- Ех, братику, про гроші, чи що, сумневаюсь? Так у мене грошей кури не клюють.

Негайно вийняв з кишені золотий, кинув на стіл і каже:

- На, тримай!

Статевий взяв золотий, вирахував все, як слід, і приносить сдачу- а матрос йому:

- Що там за здавання, братик! Візьми собі на горілку. На другий день знову відпросився матрос, зайшов в той же трактир і прогуляв ще золотой- на третій день теж, і став він ходити туди, почитай, кожен день і все платить золотими, а здачі не бере, дарує статевою на горілку. Став помічати за ним сам трактирник, і прийшло йому в сумненія: "Що б це значило? Матросішка - так собі, а піди як смітить грошима! Повну шкатулку золота наносив! .. Платня мені їхнє відомо, мабуть - НЕ раскутішься! Вірно, він де ні на є казну обобрал- треба начальству про те донесті- боронь Боже - ще в таку біду потрапиш, що після і не обробити, а мабуть, і в Сибір догодиш ".

Ось і доповів шинкар офіцерові, а той довів до самого генерала. Генерал зажадав до себе матроса.

- Признавайся, - каже, - по совісті, отколь золото брав?

- Так цього золота у всякій помийної ямі багато!

- Що ти брешеш?

- Аж ніяк, ваше превосходительство! Не я брешу, а трактірщік- нехай покаже він то золото, що від мене отримав.

Зараз принесли скриньку, відкрили, а вона повнісінько кісточок.

- Як же, братец- ти платив золотом, а опинилися кісточки? Покажи, як ти зробив це?

- Ах, ваше превосходительство! Адже нам смерть приходить ... Дивляться, і в вікна і в двері так вода і хлинула- все вище та вище, вже під горло підступає.

- Господи! Що ж тепер робити? Куди подітися? - Питає з переляку генерал. А матрос у відповідь:

- Коли не хочете тонути, ваше превосходительство, так полезайте за мною в трубу.

Ось і полізли, піднялися на дах, стоять і дивляться на всі боки: ціле місто затопило! Така повінь, щo в низьких місцях зовсім будинків не відать- а вода прибуває і приходить.

- Ну, братику, - каже генерал, - вірно, і нам з тобою не вціліти!

- Чи не знаю-що буде - то буде!

"Смерть моя приходить!" - Думає генерал, варто сам не свій да богу молиться.

Раптом звідки не взявся - пливе повз човен, зачепився за дах і зупинився на тому місці.

- Ваше превосходительство, - каже матрос, - сідайте швидше в човен, та попливем- може, і вціліємо, авось вода збуде.

Сіли обоє в човен, і понесло їх вітром по воді-день пливуть і інший пливуть, а на третій стала вода збувати, і так скоро - куди тільки вона поділася? Кругом сухо стадо- вийшли вони з ялика, запитали добрих людей, як має славу та сторона й далеко ль занесло їх? А занесло-то їх за тридев`ять земель, в тридесяте царство- народ все чужий, незнаний. Як тут бути, як потрапити в свою землю? Грошей при собі ні гроша не мають, піднятися нема на що. Матрос каже:

- Треба найнятися в працівники та зашибісь деньжонок- без того і думати нічого - додому не вернешся.

- Добре тобі, братик! Ти давно до роботи прівичен- а мені як? Сам знаєш, що я генерал, працювати не вмію.

- Нічого, я таку роботу знайду, що і уміння не треба. Побрели в село і стали в пастухи наніматься- суспільство погодилося і поряд їх на ціле літо: матрос пішов за старшого пастуха, а генерал за підпаска. Так-таки до самої осені і пасли вони сільську скотіну- після того зібрали з мужиків гроші і стали ділитися.

Матрос розділив гроші порівну: скільки себе, стільки і генералу. Ось генерал бачить, що матрос рівняє його з собою, став на це ображатися і каже:

- Що ж ти мене з собою вподоблюєшся? Адже я - генерал, а ти - все-таки простий матрос!

- Як би не так! Мені б розділити па троє: дві частини собі взяти, а з вас і однієї досить: адже я справжнім пастухом був, і ви - подпаском.

Генерал розсердився і почав всіляко лаяти матроса- а матрос кріпився, кріпився, розмахнув рукою, як штовхне його в бік:

- Прокиньтеся, ваше превосходительство!

Генерал опритомнів, дивиться - все по-старому- як був у своїй кімнаті, так і не виходив з неї! Не захотів він більше судити матроса, відпустив його від себе-так шинкар ні до чого і залишився.