Російські народні казки

Пан і мужик 

Поїхав дід у поле орати і виорав скарб грошей, багато золота - цілий віз. Привіз скарб додому і сховав його. А сам говорить дружині:
- Стара, нікому не розповідай! - І почав він стежити за старою.
А стара-то пішла до сусідки і говорить:
- Сусідка, старий скарб знайшов, тільки ти нікому не розповідай.
Старий почув, що вона про скарб розповідає, і велів їй напекти пирогів і млинців. Вранці, як встав, покликав стару, сіли вони у віз і поїхали в поле. І пироги з млинцями старий захопив. А стару посадив задом наперед. Розкидав він пироги по дорозі. Стара побачила і кричить:
- Старий, пирогів-то скільки!
А він каже:
- Збирай, стара, це хмара тістечка.
Стара зібрала і поклала все в мішок.
Поїхали далі. А старий і млинці розкидав.

*** 

 Пан і тесля

Їхав тесля з лісу, товсту колоду віз. Назустріч йому пан на трійці котить.
- Ей, мужик, поверни з дороги!
- Ні, пане, ти поверни. Я з возом, а ти порожняком - тобі і повернути.
Не став пан багато розмовляти, крикнув кучерові та слузі:
- Звалите, хлопці, віз з дороги та всипте мужику гарненько, щоб знав, як панові перечити!
Слуга з кучером не посміли пана послухатися, з козел зіскочили, віз перекинули в канаву, а теслі побили. Потім сіли і поїхали, тільки пил стовпом завілась.
Бився, бився тесля, визволив кой-як віз з канави, а сам думає:
«Гаразд, пане, даром тобі це не пройде, будеш пам`ятати, як майстра людини ображати».
Добрався до дому, звалив колоду, захопив пилу та сокиру й подався в поміщицьку садибу. Йде повз панського будинку і кричить:
- Кому теплі сіни спрацювати, кому баню зрубати?
А пан будуватися любив. Почув і кличе тесляра:
- Та чи зумієш ти добре сіни побудувати?
- Чому не зумію? Ось неподалік звідси такий ліс росте, що коли з того лісу сіни побудувати, так і взимку їх топити не треба, завжди буде тепло.
І кличе пана:
- Ходімо зі мною будівельний ліс вибирати.
Прийшли в ліс. Ходить тесля від дерева до дерева так обухом б`є. Вдарить, потім вухом прикладеться, послухає.
- Це нам не годиться. А ось це - в самий раз підійде.
Запитує пан:
- Як це ти можеш дізнатися, яке дерево годиться? Навчи і мене.
Підвів його тесля до товстого дереву:
- Обійми ось це дерево і вухом міцніше прилучений. Я буду постукувати, а ти слухай, тільки міцніше притисніть.
- Так у мене рук не вистачає обійняти дерево.
- Нічого, давай тебе прив`яжу.
Прив`язав пана за руки до дерева, виламав березовий прут і давай його тим прутом пригощати. Б`є ще й примовляє:
- Я тобі і ще прочухана дам, будеш знати, як мужика марно ображати.
Бив, бив і залишив пана до дерева прив`язаним. Сам пішов.
Тільки на другий день знайшли пана, відв`язали його і привезли додому.
Зліг пан з тих побоїв в ліжко, хворіє.
А тесля прикинувся знахарем, переодягнувся так, що дізнатися не можна, і прийшов до садиби.
- Чи не треба кого полікувати, поправити?
Пан почув і кличе:
- Полечу, братик, мене. Коні понесли, та ось впав і з тих пір ні сісти, ні встати не можу.
- Чому НЕ полікувати? Накажи топити баню та скажи, щоб ніхто до нас входити не смів, а то наврочать і все лікування пропаде, ще гірше тобі буде.
Баню витопили, привів тесля пана, двері замкнув і каже:
- Роздягайся і лягай на лаву, буду тебе їдучи маззю мазати та паріть- доведеться тобі потерпіти.
- Краще ти мене прив`яжеш до лаві, а то як би не впасти.
Теслі того і треба. Прив`язав пана до лави міцно-міцно і давай ременем шмагати.
Б`є ще й примовляє:
- Не будеш гнобити марно майстра людини, не ображай мужика ...
Напотчевал пана скільки треба і пішов додому.
На другий день приїхав пан в місто, побачив на базарі теслі і питає:
- Скажи, мужичок, ти ж вчорашній?
А тесля зметикував, в чому справа, і відповідає:
- Ні, мені сорок шість років, який же я вчорашній!

***  

Пан і собака

В одному селі був селянин, а тут недалеко жив пан в своєму маєтку. Селянинові трапилося раз пройти повз маєтку. А у пана собака була злюща. Собака накинулася на селянина, а він вдарив собаку палицею і вбив її.
Пан подав до суду. Покликали цього селянина судитися з паном. І ось коли прийшли на суд, судді запитують пана:
- Що ти хочеш від цього мужичка, яке покарання йому дати?
- А я ось що хочу зробити - позбавити його людського звання і голоси, і нехай він стане собакою, охороняє мій маєток і живе у мене при дворі.
Ну звичайно, суд це і вирішив. Позбавили мужичка людського звання і змусили жити у пана, охороняти панське майно.
Газди довелося прийти до пана і стати замість собаки: гавкати ночами і охороняти його майно.
І ось в один прекрасний час змовився він зі злодіями:
- Приходьте, злодії, в таку-то ніч, пограбувавши, а там розділимо.
І ось в одну ніч приїхали злодії. Коли пан вранці встав - бачить, що майна у нього відвезли багато. І він подає на собаку в суд, що вона погано охороняла: були злодії і пограбували. Коли прийшли на суд, то судді стали питати пана:
- Ну, пане, скажи, гавкала у тебе в ту ніч собака?
- Дуже добре гавкала, сильно гавкав в ту ніч, коли була крадіжки.
Тоді судді відповідають панові:
- Так що ж тобі треба від собаки? Що ж вона могла ще зробити, раз вона позбавлена людського голосу?
І вирішили судді, що собака права, і дали йому право людським голосом знову говорити.
Тоді пан був незадоволений судом і повіз цього мужичка в місто, на пересуд. І поїхали вони з ним разом. Заїхали в ліс. А вже було темно. Мужик і каже панові:
- Диви, пан, ведмідь стоїть на дорозі!
- Ну, мужичок, лякай!
- Та ні, я тепер гавкати не стану - я отримав людське право. Лай, пан, сам, а то ведмідь-то може нас з`їсти.
- Мужичок, статі трошки, хоч повчи мене.
Мужичок порожниста трохи і каже:
- Тепер гавкіт сам, а то ведмідь нас з`їсть.
І ось пан починає гавкати. А мужик йому каже:
- Лай, пан, гавкіт, ведмідь-то ближче підійшов!
А сам сидить, не сміється. І пан до того долаял, що розвиднілось. Мужичок і каже:
- Стій, пан, стій, чи не лай! Адже це не ведмідь, це нам повіделась Кокора.
Тоді пан заговорив:
- А, так ти мене обдурив! Тепер я тебе віддам під суд.
- Ну ладно, пан, віддавай, а я всім скажу, що ти всю ніч по-собачому гавкав.
- Послухай, мужичок, я тебе відпущу додому і дам тобі грошей і корову. Іди, живи з богом, тільки нікому не розповідай, що я по-собачому гавкав!
І ось вони повернулися додому. Пан дав газди корову та грошей, і мужичок пішов додому.
І став він жити, ні в чому потреби не знати з тих пір, як пана обдурив.

***   

Пан і староста

Жив-був пан у місті-приїхав до нього з села староста.
- Це ти, Василь Петров? - Запитує пан.
- Я, батюшка-барин!
- Чи не привіз ти від матінки листи?
- Лист немає, тільки одна грамотка.
- Що ж у ній прописано?
- Так, бач, прогнівили Господа Бога, ваш складаний ножик поламали.
- Як же ви його поламали?
- З вашого іноходця шкіру снімалі- ножик-то малий, я його і зламав.
- Та хіба мій кінь помер?
- Ні, здох.
- Як же він здох?
- Чи не він наперед здох, а ваша матінка, батюшка-барин!
- Ужлі і матінка померла?
- Та як у фомки стодола горів, вона в ту пору сиділа в кам`яному будинку в верхньому поверху, а кватирка статі була: іскорка їй на ногу стрибнула, бариня впала так ногу-то і збожеволіла.
- А ти, дурню, чого не підтримав?
- Батюшка-барин! Вона хлібом-сіллю вгодовані. В дещо місце впаде, мене вб`є!
- Ти б таковский і був! Чому ж у фомки стодола загорівся?
- Чи не він наперед загорівся, а ваша нова стайня.
- Що від неї осталося?
- Три стовпа комірних та з вороного коня подуздочек.
- Як же вона загорілася?
- Та не вона, батюшка-барин, загорілася, а ваша нова млин.
- Як, і нова млин згоріла?
- Так, батюшка-барин, згоріла! Прогнівили ми господа бога.
- Що ж від неї залишилося?
- Вода та камінь залишилися: камінь-то начетверо розірвало, а все уцелел- та в димній віконці кішка сиділа, так у ній очі лопнули, а сама як є жива!
- Як же нова млин загорілася?
- Чи не вона, батюшка-барин, наперед загорілася, а ваша комора.
- Як - і комора?
- Так, згоріла, батюшка-барин! Прогнівили ми господа бога ...
- Ти старостою називаєшся, а зібрав чи з селян гроші?
- Зібрав, батюшка-барин, зібрав.
- З кого скільки?
- З фомки гріш, з Еремко гріш, а з Варфоломейка одна копійка.
- А що ж з нього мало?
- Він удівець, половина тягла платить ...
- А чи зібрав з селян борошно?
- Зібрав, зібрав, батюшка-барин!
- Куди ж ти її подів?
- Вам так свиням п`ятдесят чвертей: чорному собаці так твоєму рідному батькові сорок четвертей- качкам та курям, сестрам твоїм дурам, двадцять чвертей.
- Що ти, дурень, лаєшся?
- Батюшка-барин, прислів`я така!
- Чи був ти на ринку?
- Був, батюшка-барин, був.
- Чи великий торг?
- Я з ним не мірявся.
- Чи сильний він?
- Я з ним не боровся.
- Почім там борошно?
- По кулям та по мішках.
- Ти, кажуть, фомки одружив?
- Одружив, батюшка-барин, одружив.
- А багата наречена?
- Багата, батюшка-барин, дюже багата!
- Що багатства?
- Чепчик з клином так ковпак з рукавами, чугунна коробка, залізний замок.

***    

Пан гавкає в церкві

Жив пан і мужик-мисливець. Пан постійно мужиків називав: «Ну, ці дурні!» Мисливець не суперечити панові.
Ось одного разу поїхав пан до церкви, і попадається йому мисливець, теж до церкви йшов. Пан їде, а мисливець йде з коляскою поруч, і говорять між собою. Мисливець сказав:
- Пане, моя сучка принесла щенят. Хороші такі: є голосно гавкають, а є - неголосно гавкають. Їх у мене просять інші мисливці.
Пан каже:
- Ти там для мене, Іван, залиш хороших.
Ну, ось ввійшли вони до церкви, стоять.
- Пане, а пан, - запитує мисливець, - а будь тобі щенят залишити - з гучним голосом?
Пан каже:
- З гучним, гучним!
- А з яким гучним голосом?
- А ось таким: гав-гав!
Священик розсердився:
- Виведіть цього пана геть!
Мужики пана взяли під руки - вивели. Вийшов і мисливець, каже:
- Ну, пане, як: мужики - дурні?
- Мужики-то - дурні, а я ще дурее.

***  

Пан-коваль

Позаздрив один пан ковалеві: «Живеш-живеш, ще колись урожай буде і грошей дочекаєшся, а коваль молотком постукав - і з грошима. Дай кузню заведу! »
Завів пан кузніцу- велів лакея міхи роздувати. Варто чекає замовників. Їде повз мужик, шини замовити хоче на всі чотири колеса.
- Гей, стій! Заїжджай сюди! - Крикнув барин.
Мужик під`їхав.
- Чого тобі?
- Так ось, пан, шини треба на весь стан.
- Гаразд, зараз, почекай!
- А скільки буде коштувати?
- Півтори сотні рублів треба б взяти, ну да щоб народ принадити, візьму всього сто.
- Гаразд.
Став пан вогонь роздувати, лакей - в міхи дути.
Взяв пан залізо, давай його кувати, а кувати-то не вміє: кував, кував та й перепалив залізо.
- Ну, - каже, - мужичок, що не вийде тобі не те що весь верстат, а хіба один шинок.
- Один так один, - погодився мужик.
Ковал, кував пан і каже:
- Чи не вийде, мужичок, і один шинок, а чи вийде, чи немає сошнічок.
- Ну ладно, хоч сошнічок, - відповідає мужик.
Постукав пан молотком, ще заліза зіпсував багато і каже:
- Ну, мужичок, що не вийде і сошнічок, а чи вийде, чи немає кочедичок.
- Ну хоч кочедичок!
Тільки у пана і на нього заліза не вистачило: все перепалив.
- Ну, мужичок, - каже пан, - вийде і кочедик!
Вийшов у пана один «пшик»: сунув він в воду залишився шматочок розпеченого заліза, воно і зашипів - «пшик!».

***  

Пан-слуга

Вийшов солдат у відпустку, найнявся служити до пана: в рік за сто рублів. Поміщик звелів йому і коней чистити, і гній возити, і воду тягати, і дрова рубати, і сад помсти - зовсім змучив роботою. Відслужив солдатів рік і просить розрахунку. Поміщику шкода віддавати гроші, став діставати, а сам Ревма реве.
- Про що ви, пане, плачете?
- Та грошей шкода!
- Якою ти, пане! Адже я тобі цілий рік прослужив. Якщо б ти мені прослужив три дні, так я б тобі віддав сто рублів і слова не сказав.
«Три дні трохи», - думає пан. Пішов радитися з панею. Вона говорить:
- Що ж, відслужи три дні!
А сама думає: «Адже не мені служити, а чоловікові, йому - не мені погано буде». Пан погодився.
Солдат повечеряв, ліг спати в сараї, роззувся, один чобіт закинув в один кут в сіно, інший - в інший кут. Вранці прокинувся, кричить:
- Гей!
Поміщик входить.
- Подай чоботи, я хочу одягатися!
Поміщик хвать - чобіт немає, і запоров гарячку, запитує солдата:
- Де твої чоботи?
- Ах ти, каналія, ти у пана питаєш про чоботи? Вірно, і не чистив їх!
Пан туди-сюди, насилу один чобіт відшукав, а іншого немає.
- Подайте палиць! - Закричав солдатів і давай дути поміщика. До того пром`яв, що він не радий і грошей.
- Не хочу, - каже, - тобі служити, візьми свої гроші.

***  

панські гуси

У одного мужика була дружина сварлива і вперта: вже що, бувало, захоче, дак чоловік дай їй, і вже неодмінно чоловік погоджуйся з нею. Так боляче вона улесливі була на чужу худобу: як, бувало, зайде на подвір`я чужа скотина, дак вже чоловік і говори, що це її. Страшно набридла дружина чоловікові.
А одного разу аж зайшли до неї на подвір`я панські гуси. Дружина запитує:
- Чоловік, чиї це гуси?
- Панські.
- Як - панські!
Розлютилася зі злості, впала на підлогу.
- Я помру, - каже, - розповідай: чиї гуси?
- Панські.
Дружина охає, стогне. Чоловік нахилився до неї:
- Що ти стогнеш?
- Так чиї гуси?
- Панські.
- Ну, вмираю, біжи скоріше за попом.
Ось чоловік послав за попом- вже й поп їде.
- Ну, - каже чоловік, - ось і священик їде.
Дружина запитує:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, нехай священик іде, вмираю!
Ось сповідали її, долучили, поп пішов. Чоловік знову:
- Що з тобою, дружина?
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, зовсім вмираю, готуй домовіще!
Виготовив домовіще. Чоловік підійшов:
- Ну, дружина, вже й домовіще готове.
- А чиї гуси?
- Панські.
- Ну, зовсім померла, поклажі в домовіще.
Поклали в домовіще і послали за попом. Чоловік нахилився до дружини, шепоче:
- Вже домовіще підіймають, нести хочуть відспівувати до церкви.
А вона шепоче:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, несіть!
Ось винесли домовіще, поставили в церкві, відспівали панахиду.
Чоловік підходить прощатися.
- Уже й панахиду, - каже, - отпелі- виносити хочуть на кладовищі.
Дружина шепоче:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Несіть на кладовище!
Ось і винеслі- підняли домовіще опущать в могилу, чоловік нагінается до неї:
- Ну, дружина, вже тебе в могилу опущают і землею негайно засиплють.
А вона шепоче:
- Чиї гуси?
- Панські.
- Ну, опущайте і засинайте!
Домовіще опустили і засипали землею. Так йшли бабу панські гуси!

***  

Батюшка! Відпусти!

Овдовів мужик, довелося самому хліби ставити. Ось він замісив в діжі тісто і вийшов кудись. У сутінках вернувся, хотів було роздути вогонь, як почув, що хтось пихтіт- а це хліби кисли.
«Нещодавно, - думає собі, - пішов, а хтось вже забрався в хату!» - І потемки настав на кочергу. Вона вдарила його в лоб, він закричав:
- Зроби милість, чи не бийся, адже я тобі нічого не зробив! - А сам ну задкувати геть із хати.
На біду, нога роззулась, і мужик при виході прихлопнул оборку дверима і впав.
- Батюшка, відпусти! Не тримай мене, право слово - нічого тобі не зроблю!

***   

Батюшка-німець

Був в одній поміщицької селі керуючий-німець, свят наших не вважав і завжди змушував мужиків працювати. Приходить до нього одного разу староста і каже:
- Завтра у нас свято, працювати не можна.
- Якою там свято вигадав?
- Так святого Миколи, батюшка!
- А де він? Покажіть мені його!
Староста приніс образ.
- Ну, це дошка! - Каже німець. - Мені вона нічого не зробить, і сам буду працювати, і ви не лінуйтеся.
Ось мужики і придумали зіграти з німцем шутку- знову приходить до нього староста:
- У нас, батюшка, завтра свято.
- Яке свято?
- Так преподобного Шерстнев!
- А де він? Покажіть!
Староста привів його до старого дупла, де Шерстнев водилися:
- Ось він!
Німець став заглядати в щілини, а Шерстнев так і гудуть!
- Бач, - каже німець, - як пісні-то виспівує! Алі горілочки сьорбнув? Ну, да я його не боюся, все-таки накажу працювати.
Поки німець міркував, Шерстнев вилетіли і давай його жалити.
- Ай-ай! - Закричав він щосили. - Право слово - не накажу працювати, і сам не стану- нехай мужики хоч весь тиждень гуляють.