Криза 3 років у дітей

При слові «криза» у багатьох мурашки по тілу. Чули ми до «не можу» про фінансові та інших кризах в країні і світі. А тут ще й психологи в один твердять про вікові кризи, від яких нікому нікуди не дітися.

Мабуть, найбільш чули матусі про кризу 3 років. А все тому, що це перша серйозна криза в житті вашого дитинчати. При цьому він чимало клопоту завдають всім членам сім`ї. У всеозброєнні готуємося ми до заповітної дати: 3 роки. Благополучно переживши цю ділянку життя - наступними кризами навряд чи кого налякаєш.

Так у чому особливість 3-х річного кризи?

Це раніше наші бабусі і дідусі на капризи реагували «кутом» або «долонькою по попі». Сьогодні кожна мама на зауваження перехожих «Про жах, який розпещений малюк!», Відповість - «Криза 3 років».

Часто вже створюється враження, що ми всі свої похибки в вихованні благополучно перекладав на популярну тему - вікова криза. Чи так це? Невже дійсно в 3 роки з дитиною відбувається щось таке незвичайне і надприродне, яке виливається упертістю, капризами, істериками, криками і іншим пустощами.

«Так!» - Один в один дадуть вам психологи. У три роки у свідомості дитини наступають кардинальні зміни. Причиною тому - природне неминуче дорослішання малюка. Він стає особистістю. Він багато чого вміє, а значить вже дорослий - зовсім як мама і тато. Але оскільки ще далеко не все виходить робити так само, як батьки - дитина починає злитися і, сам цього не розуміючи, закочує істерики. По-іншому він просто не вміє висловлювати свої вимоги і прохання. Я сам! Я хочу! Я вмію! Я не хочу! Я не буду! - Ось ключові фрази, які 3-річний малюк візьме за зброю в боротьбі з нерозуміючими дорослими.

Ви вже вибачте, але дуже важко повірити в те, що як тільки дитині виповниться 3 роки - у вашій і його життя все перевернеться з ніг на голову. Десь самі ми винні в тому, що відбувається. Можливо, криза 3-х років правильніше буде віднести не до дитині, а до мами, яка засиділася в декреті, втомилася від обов`язків домогосподарки і в один момент пустила все на самоплив. Але ж діти не такі дурні, як може здатися. Кмітливість у них на вищому рівні. І обов`язково карапуз помітить і скористається вашою втомою. Тому, розглядаючи криза 3-років у дітей - почніть розбиратися в собі.

Природно, ми не можемо суперечити природі. Дослідження показують, що саме 3-х річний малюк вперше стикається з труднощами в житті. Він уже усвідомлює своє «Я» і хоче активно ним користуватися. А тут на перешкоді - турботлива мама, бабуся і навіть старша сестра. Всі продовжують все робити замість нього, а значить не довіряють, не вірять в здібності. Трьохлітка дуже тонко це відчуває і агресивно реагує на всі ваші спроби йому допомогти, адже він їх сприймає вже інакше. Малюк як ніколи в цей час потребує незалежності. І йому найбільше потрібно, щоб батьки визнали його самостійність. Психологи стверджують, що «болісно» криза 3-х років протікає тільки в сім`ях, де малюк є «центром всесвіту».

Кажуть, що саме в цьому віці у малюка формується справжній характер. Те, яким він буде в майбутньому - сором`язливим і невпевненим в собі, агресивним і забіякою, лідером і активістом - безпосередньо залежить не тільки від генів, а й від методів виховання. Важливо знайти золоту середину, а це часом буває дуже важко.

Найчастіше нам радять скористатися методом підтакування. Що це означає? Дитина все робить наперекір і ваше завдання цим скористатися. «Ти не будеш сьогодні гуляти!» - Скажете ви, а малюк закотить істерику, вигідну для вас. І ви в підсумку підете на прогулянку. Але тільки вдумайтеся, у що ми вплутувати таким чином. З одного боку ми брешемо дитині, з іншого - потураємо йому. Сам малюк поки не може вловити наш хід думок, але гордо робить свої висновки. І пізніше, кажучи про підлітковий кризі, цілком реально зіткнутися з більш серйозними капризами.

Якщо в основі вашого виховання - принцип рівноправності майже з самого народження - турбується не про що. Ніякої кризи ви навіть не помітите. Дитина подорослішає і без «боротьби» з навколишнім світом. Нехай все йде своєю чергою. Намалюйте свою правильну схему виховання і дотримуйтеся її всупереч усьому.

Цілком можливо, що ви зіткнетеся з симптомами кризи. Щоб вони не переросли в тривалу проблему - припиняйте всі спроби бунту на корені.

Як поводитися, коли дитина переживає кризу 3 років?

• Підготовку до цього періоду почніть з самого народження малюка. Активно використовуйте ці методи протягом усього життя дитини. Він не повинен відчути, що в силі взяти верх над вами, завдяки капризам і істерик.
• Не намагайтеся переламати дитину. Прийміть його дорослішання якомога раніше.
• Не обмежувати права і гордість дитини
• Дайте йому можливість самому визначати, що для нього важливо в даний момент, а що ні. Але при цьому встановіть межі дозволеного. Ігри на дорозі або з сірниками - природно суворо забороняються.
• Доручайте своєму малюкові «дорослі» обов`язки. Не робіть все замість нього. Нехай потім доведеться все переробити - дозвольте малюкові проявити свої здібності, адже саме так він набуває впевненість в собі.
• Чи не конфліктуйте з дитиною, опускаючись до його рівня. Якщо в хід йдуть обзивання на вашу адресу - потрібні суворі обмеження. Інтонацією, мімікою або діями ви просто зобов`язані показати малюкові, що це вас засмучує.
• Умійте сказати дитині суворе і чітке «Ні!». Особливо, якщо його дії спрямовані на контролювання інших членів сім`ї. Він може розпоряджатися своїм часом, але ніяк не часом батьків або братів і сестер. Деспотизм в ранньому віці може мати неприємні наслідки в майбутньому.
• Дайте дитині право вибору. У вашому з ним спілкуванні повинен переважати наказ, а прохання.
• Скористайтеся в скрутну хвилину методом рольової гри. Дитина дуже легко переключається на щось цікаве і нове, забуваючи про причини істерики.

Все дуже просто, але тільки на словах. Всі діти і сім`ї, в яких вони виховуються, індивідуальні. Немає загальної схеми, по якій можна виховати ідеального члена суспільства. Вірте в свої сили, запасіться терпінням, а головне - любите свою дитину НЕ божевільної любов`ю, а щирою батьківської, яка допоможе виростити Особистість.

Удачі вам! І ніяких криз!