Хвороба червоний вовчак у дітей. Що це таке?

Червоний вовчак відноситься до захворювань аутоімунного характеру.

Виникнути може абсолютно в будь-якому віці, однак найчастіше її діагностування спостерігається у дітей в підлітковому віці, а зокрема у дівчаток.

Хлопчики дуже рідко хворіють червоний вовчак. Всього 5% хворих відносяться до чоловічої статі.

Відео: Аутоімунні захворювання шкіри. Листоподібна пухирчатка. Дискоїдний червоний вовчак

Червоний вовчак: що це?

Червоний вовчак (інше медичне назва Лімбана-Сакса) характеризується порушеннями імунної системи організму, які провокують вироблення антитіл, які пошкоджують абсолютно здорові клітини м`яких тканин і органів. Тобто, організм починає поїдати сам себе зсередини, провокуючи розвиток запального процесу, що природно позначається на загальному стані здоров`я людини. Нерідко хвороба охоплює і ЦНС, викликаючи затримку психотропної розвитку у дітей.

Хвороба дуже небезпечна, тому що вона веде до руйнування організму. Тому дуже важливо знати, як розпізнати червоний вовчак ще на перших стадіях розвитку.

Причини виникнення

Червоний вовчак у дітейВчені й донині сперечаються про причини розвитку червоного вовчака у дітей і не можуть прийти до єдиного висновку. Вони висувають відразу кілька теорій, в основі яких лежать генетичні, інфекційні та алергійні фактори.

Відео: Системний червоний вовчак: лікування і симптоми

Існує думка, що винуватцем появи червоного вовчака є сучасна медицина, яка використовує в своїй практиці препарати, що надає не надто сприятливу дію на імунну систему людини.

До даних препаратів відносять лікарські засоби, які відносяться до групи сульфаніламідів, антибіотиків і протівосусудорожних. Крім того, навіть ті ж вакцини, які за графіком ставляться дітям, так само здатні викликати червоний вовчак.



Мабуть, організм не може самостійно витримати покладену на нього навантаження і всіма силами намагається знизити її, виробляючи антитіла, які й починають руйнувати його зсередини.

Викликати порушення в роботі імунної системи можуть не тільки лікарські препарати, а також гормональні зміни, що відбуваються в організмі. Саме тому самий пік захворювання припадає саме на підлітків. Але гормональні зміни також відбуваються на першому році життя дитини, тому у дітей від 0 до 12 місяців також є ймовірність розвитку червоного вовчака.

Правда таке явище спостерігається вкрай рідко у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, так як вони отримують всі необхідні речовини для підтримки роботи імунної системи разом з молоком матері.

також спровокувати розвиток цього захворювання можуть такі фактори, як:

  • надмірна дія ультрафіолетових променів (загоряння на сонці або солярії);
  • хронічні захворювання вірусної природи;
  • переохолодження організму;
  • емоційне перенапруження, стрес.

Червоний вовчак при вагітності

Під час вагітності червоний вовчак також є частим явищем. Адже в цей період відбуваються сильні гормональні зміни в організмі, а також зниження імунітету. А після пологів захворювання може спостерігатися і у дитини, якщо у матері була схильність до червоний вовчак.

Відео: фільм Червоний вовчак у дітей © Systemic lupus erythematosus in children

Дуже часто ця недуга спостерігається у молодих жінок, які здійснюють прийом гормональних контрацептивів, тому що вони підсилюють чутливість організму до алергенів. Такі зміни призводять до покладання великого навантаження на імунну систему, що призводить до розвитку захворювання.

Відео: Системний червоний вовчак

Червоний вовчак: заразна чи ні?



Симптоми червоного вовчака у дітейЧервоний вовчак відноситься до аутоімунних захворювань, а тому не передається повітряно-крапельним шляхом або повітряно-пиловим. Це захворювання взагалі не є заразним і передається тільки спадковим шляхом.

І в даному випадку зовсім не обов`язково, що червоний вовчак передаватиметься кожному поколінню. Передається тільки схильність імунітету до вироблення Волчан клітин, а тому клінічні прояви можуть спостерігатися у другого або третього покоління.

Ще кілька десятиліть тому це захворювання вважали заразним і людей, які хворіють на їм, не допускали участі спілкування зі здоровими людьми. Викликано це було мабуть клінічною картиною прояви вовчака, адже вона супроводжується сильною висипом на обличчі.

Але вже сьогодні вчені довели, що червоний вовчак не відноситься до розряду інфекційних і переданих по повітрю або предмети побуту захворювань, а тому і не потребує карантині.

Підступність червоного вовчака в тому, що протягом досить тривалого терміну, який може досягати десятки років, вона може протікати у прихованій формі і виявлятися лише незначними шкірними висипаннями, які з часом самостійно сходять.

Але в цьому є і певна небезпека, так як за цей час відбувається накопичення імунних змін, які потім можуть проявити себе абсолютно несподівано і в гострій формі. При цьому може спостерігатися висока температура, ознаки інтоксикації організму, а також інші симптоми, характерні для даного захворювання.

Класифікація червоного вовчака

Залежно від симптоматичної картини і перебігу хвороби, червоний вовчак поділяють на:

  • системну (ВКВ);
  • дискоїдний (ДКВ);
  • подострая шкірна (ПККВ).

Лікування червоного вовчакаВКВ зустрічається набагато частіше, ніж інші форми прояву червоного вовчака. В даному випадку виникають аутоімунні зміни, що призводять до мутації здорових клітин. Захворювання має спокійний характер і протягом тривалого часу може перебувати в «сплячці». Але після відбувається раптовий спалах, при якій захворювання починає гостро себе проявляти.

Для ВКВ характерні головні болі, психози і епілепсія. Можливе підвищення температури тіла до 40С. Шкірні висипання своїм зовнішнім виглядом нагадують рожеві вугри, тільки у них немає папул і пустул. І розташовуються вони по типу метелик, не зачіпаючи носогубні складки.

При ВКВ також можуть спостерігатися:

  • підшкірні вузлики;
  • еритема кистей і пальців;
  • некроз нігтів;
  • кропив`янка;
  • плеврит бронхіальної системи;
  • пальпована пурпура та інше.

Системний червоний вовчак дуже небезпечна, тому що викликає порушення роботи всього організму. І в першу чергу від неї страждають нирки і печінку. Відбувається повна зміна складу крові, що може призвести навіть до летального результату.

ВКВ не піддається лікуванню, сучасна медицина дозволяє тільки підтримувати функціональність організму і на невизначений час продовжити життя хворого. Якщо раніше лікування дозволяло збільшити тривалість життя на 1 - 2 роки, то сучасні методи допомагають хворій людині прожити разом із захворюванням 20 і більше років.

ДКВ характеризується появою на шкірних покривах ерітемазорних бляшок, які після себе залишають рубці. Такі явища найчастіше спостерігаються на тих ділянках шкіри, які регулярно піддаються впливу ультрафіолетових променів - руки, лоб, щоки, привушна область і т.д.


Поділися в соц. мережах:

По темі: