Чайний гриб

Років тридцять тому без чайного гриба не обходилися ні в одному будинку - будь то двухсотквартірная багатоповерхівка великого міста або ж скромна світлиця невеликий сільської хати.

Їм тамували спрагу в спекотні літні дні. Його подавали на стіл нарівні з компотами і узвар в свята.

Чайний гриб живе, напевно, в дитячих спогадах кожного з нас - симпатичний, затишно влаштувавшись в трьох- або п`ятилітрової банку, покритої чистої марлею, добрий домашній друг.

Що таке чайний гриб?

Історія проникнення в Росію чайного гриба, до речі сказати, вельми непроста і заплутана, але з трьох зооглею ( «морський рис», «тибетський молочний гриб» і безпосередньо чайний гриб) він найбільш відомий і досить вивчений саме в Росії, тобто в росссійской імперії до революції і в радянському Союзі після революціі.Правда, назви його змінювалися: називали чайний гриб і волзьких грибом, і грибом морським, грибом маньчжурським, японської губкою і японської маткою, чайним квасом і просто квасом. У Німеччині його називали ще чудесним грибом, у Франції він носив ім`я Фанг, а в Китаї його знають як кам-бу-ха (склад «ха» по-китайськи означає «чай»).

Офіційна версія вчених, що займалися дослідженням історії чайного гриба, така: батьківщиною його є Цейлон, саме звідти культура поширилася в Індію, потім в Китай, Маньчжурію і Східного Сибіру. До Росії ж чайний гриб проник, ймовірно, на початку століття, після російсько-японської війни, і вже з Росії продовжив свій тріумфальний хід по всій Європі. Але все це теж всього лише гіпотеза.

Достовірно ж лише те, що сьогодні чайний гриб культивується як в Азії, так і в Європі, існуючи як симбіоз двох видів мікроорганізмів - оцтовокислих бактерій і дріжджів.

Саме ці мікроорганізми і забезпечують його високі поживні та цілющі властивості, дозволяючи не тільки запобігати, а й лікувати чайним грибом найрізноманітніші захворювання.

Застосування чайного гриба

Чайний гриб найбільш повно був вивчений в 1946-47 році на кафедрі мікробіології Єреванського зооветеринарному інституті доцентом Л.Т. Даніеляном і професором Г.А. Шакаряном.
У 1950 році дослідження дозволили перейти до розробки методів виявлення активного початку з настою чайного гриба, використовуючи при цьому метод адсорбції на іонообмінних смолах. В результаті численних серій дослідів Л.Т. Данієлян виділив високоефективні антибактеріальні речовини. Кристалічний бактеріцідін КА, КБ, КМ позбавлений токсичних властивостей.

Також поглиблено вивчав чайний гриб в 19420 1955 рр К.М. Дубровський в Казахському інституті епідеміології та мікробіології. В основному вивчалося дії настою гриба на перебіг гострих і хронічних захворювань. Дубровський шляхом екстракції плівки чайного гриба отримав антимікробну і терапевтичне речовина під назвою ММ. Препарат ММ являє собою суму речовин, що екстрагуються з настою чайного гриба і адсорбентів. Антибактеріальна активність препарату визначалася щодо тридобової культури золотистого стафілокока, черевного тифу, паратифів А і В, дизентерії, пневмококів і дифтерійної палички. Препарат безсумнівно має бактерицидну дію на ці мікроорганізми.

У 1955 році Е.С. Златопольская з другого медичного інституту міста Москви вивчала терапевтичну дію настою чайного гриба при важких формах стоматитів і встановила терапевтичний ефект, що виник протягом 3-5 днів у 20 лікувалися дітей у віці 2-3 років препаратом медузін. Цей препарат був виділений з чайного гриба Є.К. Наумової в 1949 році і поповнив ряд антибіотичних речовин.

Терапевтична дія настою чайного гриба в дитячій клініці випробували А.Т. Михайлова, Т.А. Аджян, Е.С. Златопольская. Семиденний настій гриба виявився ефективним при 17-ти випадках гострої дизентерії дітей. Настій давали дітям за годину до їжі в дозі 10-20 мл залежно від віку протягом 7 днів у поєднанні з сульфаніламідними препаратами та антибіотиками.

Лікувальні властивості настою були випробувані і в хірургічній практиці. В.С.Тінднік, С.Є. Функ і І.В. Сабинського отмечаліі, що всі можливі дрібні гнійні рани на пальцях рук і ніг добре піддаються лікуванню нативной рідиною чайного гриба.

Г.Ф. Барбанчік і його співробітники в проміжку між 1953 і 1957 р на 52 клінічних хворих встановили, що застосування настою чайного гриба при виражених формах атеросклерозу і підвищенні артеріального тиску викликає зменшення кількості холестерину до норми і зниження кров`яного тиску. Терапевтична дія 8-денного настою чайного гриба було перевірено також в клініці на 75 хворих на різні форми гострого тонзиліту. У всіх випадках відзначалося швидке купірування місцевих і загальних явищ і зниження температури до норми на другий день після початку лікування.
Ними були виявлені біологічні особливості чайного гриба, його фізико-хімічні властивості, хімічний склад настою, стійкість бактерій до нього, механізм його дії на мікроорганізми. Вивчався вплив настою на антигенні властивості патогенних мікробів і вплив деяких біологічних факторів на антибактеріальну активність настою чайного гриба, токсичні та інші фармакологічні властивості. А також експериментальне і практичне застосування.

Як виростити чайний гриб?

Потрібно обережно відокремити плівку і перенести в чисту банку, заливши теплою водою. Ні в якому разі не можна користуватися порадами, наприклад, «відщипнути шматочок гриба» - це не тільки невірно, але і травматично для гриба - він можливо виживе, але буде хворіти.

Шарувату дочірню плівку акуратно залити теплою водою в трилітровій (можна взяти і п`ятилітрову) банку, банку накривається чистою марлею і залишається при кімнатній температурі. Так гриб залишається на добу (не треба його підгодовувати чайним розчином і класти цукор - він поки ще хворіє і приживається. В цей же час він дуже чутливий до різних зовнішніх впливів, тому найкраще закрити його шматочком марлі і обв`язати ниткою (ні в якому разі не можна закривати поліетиленовою кришкою - він просто задихнеться).

Якщо ви забудете накрити банку, швидше за все, ваш чайний гриб загине, так і не встигнувши вирости, так як мухи дуже люблять відкладати на ньому свої яйця.

Якщо ви зробили все правильно, шарувата плівка гриба осяде на дні банки.

Через добу потрібно помістити гриб в уже звичну для нього живильне середовище - Найкраще готувати напій так: спочатку треба приготувати одновідсотковий настій чаю на кип`яченій воді і додати до нього цукор (співвідношення приблизно 1: 10). У це живильне середовище перенести частину чайного гриба, який в зрілому стані нагадує шаруватий пиріг.
Увага! Настій чайного гриба рідко вживається цільним, хіба що ви підгодовуєте його щодня, і концентрація кислоти в ньому дуже слабка. В інших випадках настій слід розбавляти як мінімум в співвідношенні 1: 2, а то і більше, в залежності від його «фортеці».

Відео: Чайний гриб, як виростити і доглядати

Настій повинен мати приємний, легко-кислий смак, не викликати сильного пощипування мови і не подразнювати слизову рота.

Дня через два-три, на поверхні живильного середовища з`явиться ледь помітна ніжна безбарвна плівка. У наступні кілька діб на цій плівці утворюються біло-сірі опуклі колонії з рівними краями. Потім ці колонії поступово зіллються в одну велику і утворюють велику шкірясту плівку. Плівка почне розростатися, і через дві-три тижні її товщина вже становитиме приблизно 10-12 мм.

Настій буде залишатися прозорим протягом усього процесу культивування, а плівка повинна при хорошому за нею догляді розшаровуватися. Згодом нижній її шар темніє, набуваючи буро-коричневий колір, і від нього вниз звисають тяжі, а на дні посудини сформіровивается пухкий осад з зернистими колоніями такого ж кольору.

Коли настій чайного гриба готовий до вживання?

Вже на 7-10-й день від початку процесу ви сміливо можете починати його дегустацію, випиваючи в день по 2-3 склянки.

Коли ваш гриб неабияк розростеться (стане багатошаровим), його можна акуратно відшаровуватися і, промивши відокремлений шар холодною кип`яченою водою і пересадивши його в іншу банку з живильним розчином, продовжувати культивування гриба.

Підгодовувати гриб треба регулярно (не рідше ніж раз у 2-3 дні) слабким настоєм чаю з десятивідсотковим вмістом цукру.

Крім того, раз на два-три тижні грибу необхідно влаштовувати «банний день». Для успішного проведення цієї процедури гриб потрібно акуратно дістати з настою і ретельно (але дбайливо!) Промити його в прохолодній кип`яченій воді. Потім гриб втягнений в настій.

Будьте уважні під час промивання - намагайтеся не пошкодити гриб.

Лікувальні властивості чайного гриба

Наукові дослідження терапевтичних властивостей настою чайного гриба розпочато з 1913 року. А.А. Бачинська (1915), Н. Редерер (1917), М. Бінг (1923) повідомили (за даними народної медицини) про лікувальну дію настою чайного гриба при головних болях, болях в області шлунка і атеросклерозі.
С. Германи (1929) вперше експериментально викликав у піддослідних тварин (щурів, кроликів, собак і кішок) отруєння вигантол - препаратом, що викликає підвищення кількості холестерину в крові, потім введенням настою чайного гриба досяг зниження холестерину до норми. Автор вважає, що головною дійовою початком чайного гриба є глюконовая кислота.

І.М. Іойрім (1958) вказує, що настій чайного гриба зменшує вміст холестерину в крові людини. Особливо цінним у цьому відношенні є медовий настій гриба, збагачений вітамінами C і B1. Такий напій автор рекомендує як засіб для заспокоєння нервової системи і лікування атеросклерозу. Якш (Чехословаччина) застосував настій чайного гриба для лікування хворих на атеросклероз. Результати були чудовими: у хворих підвищилася працездатність, помітно знизився кров`яний тиск.

Г.Ф. Барбанчік і його співробітники (1954, 1957) на 52 клінічних хворих встановили, що застосування настою чайного гриба при виражених формах атеросклерозу і підвищенні артеріального тиску викликає зменшення кількості холестерину до норми і зниження кров`яного тиску. Терапевтична дія 8-денного настою чайного гриба було перевірено також в клініці на 75 хворих на різні форми гострого тонзиліту. У всіх випадках відзначалося швидке купірування місцевих і загальних явищ і зниження температури до норми на другий день після початку лікування.

Хороший лікувальний ефект надав настій чайного гриба в 15 випадках хронічного ентероколіту гастрогенную походження (на грунті декомпенсованого хронічного анацидного гастриту). Хворі отримували по 100 мл нативної рідини чайного гриба 3 рази в день за дві години до їжі. В результаті такого лікування вже на другу добу зникала болючість в області живота, з`являвся апетит і встановлювався нормальний стілець. У 32 випадках лікування хворих на дизентерію тільки настоєм 7-8 денної давності по 100 мл 3 рази на день за 1 годину до їжі з подальшим лежанням на правому боці протягом цієї години, також дало гарні результати.

Серед хворих в 10 випадках дизентерія була встановлена бактеріологічно. Після лікування настоєм чайного гриба збудники зникали і не виявлялися при багаторазових повторних дослідженнях. Найбільш ефективним виявився настій при бактеріальної дизентерії типу Флекснера, Шига, а також у всіх випадках клінічної дизентерії без виявлення певного бактеріального його варіанта.Автори підкреслюють, що лікування нативной рідиною чайного гриба при гострій дизентерії дало результати не тільки не поступаються Синтоміцина, фталазол, але навіть в ряді випадків перевершує лікувальну властивість цих препаратів.

При виразковому стоматиті 8-денний чайний гриб (полоскання або зрошення рота 5-6 разів на добу) надавав ефект вже через 2 дні після початку лікування і до 3-5 дня наступало повне одужання навіть при важких формах захворювання (Е.С. Златопольская, 1955).

Терапевтичні властивості нативної рідини чайного гриба і його концентрату - медузіна Є.К. Наумова (1949, 1958) перевірила при експериментальній пневмококової інфекції очей у 6 кроликів, експериментальної дифтерії очей у 12 морських свинок, експериментальної сальмонеллезной інфекції у 9 мишей і при дифтерійної Бактеріємія у 50 білих мишей- у всіх випадках були отримані позитивні результати.

Відео: ?????? Як виростити чайний гриб (Kombucha) будинку самостійно ч1

Крім експериментальних досліджень, лікувальні властивості чайного гриба були перевірені Іскандерових (1949) в клініці при пневмококових кон`юнктивітах, хронічному блефаро-кон`юнктивіті, запущених формах гнійних кератитів і ін. При лікуванні їх настоєм чайного гриба (введення крапель) був отриманий позитивний ефект.

Н.М. Овчинников (1956) встановив. що при введенні морським свинкам настою чайного гриба, в який була засіяна туберкульозна культура, захворювали на туберкульоз, але процес розвивався повільно і ураженість органів була менше.

Лікувальні властивості настою були випробувані і в хірургічній практиці. В.С. Тіндітнік, С.Є. Функ і І.В. Сабинського (1951) відзначили, що всі можливі дрібні гнійні рани на пальцях рук і ніг добре піддаються лікуванню нативной рідиною чайного гриба.

Аналогічні дані були отримані Б.П. Глинський (1964) при лікуванні 7-денним настоєм чайного гриба 126 хворих в умови клініки і поліклініки. Інфіковані рани і трофічні виразки під впливом настою чайного гриба повністю очищалися від некротичних тканин і гнійних нальотів, з`являлися соковиті грануляції, поліпшувався загальний стан хворих-термін лікування таких хворих скорочувався на 3-8 днів у порівнянні з лікуванням іншими медикаментозними препаратами.

Відео: Як виростити чайний гриб з нуля в домашніх умовах-догляд, розмноження

Дані К.М. Дубровського і ін., Встановлені при клінічному застосуванні препарату ММ (медузомінетін) чайного гриба, вказують на його лікувальні властивості при таких захворюваннях: опіки і обмороження, первинна обробка інфікованих ран і подальше їх лікування, гнійно-некротичні процеси, інфекційні захворювання: дифтерія, скарлатина , грип, черевний тиф, паратифи, дизентерія (бацилярна) у дорослих і дітей-хвороби вуха, горла і носа- очні захворювання-ряд внутрішніх хвороб, гастрити різних видів, холецистит.

У народній медицині настій чайного гриба здавна використовувався всередину при лікуванні геморою, фурункульозу, туберкульозу, неврастенії, шлунково-кишкових захворюваннях, набряках і як зміцнювальний засіб.

Багато є вказівок на сприятливу дію систематично прийнятої всередину культуральної рідини чайного гриба особливо при атеросклерозі.

Про лікувальний ефект культуральної рідини при всіх формах ангін, катарів верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкових захворюваннях і бактеріальної дизентерії, гіпертонічної хвороби і при атеросклерозі вказує Г.Ф. Барбанчік (1954) в своїй брошурі "Чайний гриб і його лікувальні властивості". Автор і його співробітники вивчали терапевтичні властивості культуральної рідини як в клініці, так і в амбулаторній практиці.

Протипоказання чайного гриба не вивчались.