- Ну, синку, доселева ми тебе годували, а нині годуй ти нас до самої смерті. Відповів він до них Іван:
- Коли годували мене до віку років, то годуйте до вуса.
Вигодували його до вуса і кажуть:
- Ну, синку, ми годували тебе до вуса, тепер ти годуй нас до самої смерті.
- Ех, батюшка, і ти, матінко, - відповідає син, - коли годували мене до вуса, то годуйте і до бороди.
Нічого робити, годували-поїли його старі до бороди, а після і кажуть:
- Ну, синку, ми годували тебе до бороди, нині ти нас годуй до самої смерті.
- А коли годували до бороди, так годуєте і до старості!
Тут старий не витримав, пішов до пана бити чолом на сина.
Закликає пан Івана:
- Що ж ти, дармоїд, батька з матір`ю не годувати?
- Так чим годувати-то? Хіба красти накажете? Працювати я не вчився, а тепер і вчитися пізно.
- А по мені як знаєш, - каже йому пан, - хоч злодійством, так годуй батька з матір`ю, щоб на тебе скарг не було!
Тим часом доповіли панові, що лазня готова, і пішов він паріться- а справа-то йшла до вечора. Вимився пан, вернувся назад і став питати:
- Гей, хто там є? Подати Босовик! А Іван тут як тут, стягнув йому чоботи з ніг, подав босовікі- чоботи негайно під пахву і поніс додому.
- На, батюшка, - каже батькові, - знімай свої постоли, взувай панські чоботи.
На ранок кинувся пан - немає сапогов- послав за Іваном:
- Ти забрав мої чоботи?
- Знати не знаю, відати не відаю, а справа моє!
- Ах ти, шахрай, шахрай! Як же ти смів красти?
- Та хіба ти, пан, що не сам сказав: хоч крадіжкою, та годуй батька з матір`ю? Я твого панського наказу не хотів послухатися.
- Коли так, - каже пан, - ось тобі мій наказ: вкрадено у мене чорного бика з-під плуга- уворуешь - дам тобі сто рублів, що не уворуешь - влеплю сто батогів.
- Слухаю-с! - Відповідає Іван.
Негайно кинувся він на село, стягнув десь півня, обскуб йому пір`я - і мерщій па пашню- підповз до крайньої борозні, підняв брилу землі, підклав під неї півня, а сам за кущі сховався.
Стали плугатарі вести нову борозну, зачепили ту брилу землі і звернули на сторону-ощіпанний півень • вискочив і що сил було побіг по купинах, по вибоїнах.
- Що за диво з землі викопали! - Закричали плугатарі і пустилися навздогін за півнем.
Іван побачив, що вони побігли як очманілі, кинувся зараз до плуга, відрубав у одного бика хвіст та встромив іншому в рот, а третього отпряг і повів додому.
Плугатарі ганялися, ганялися за півнем, так і не спіймали, повернулися назад: чорного бика немає, а строкатий без хвоста.
- Ну, братці, поки ми за дивом бігали, бик бика с`ел- чорного щось зовсім зжер, а строкатого хвіст відкусив! Пішли до пана з повинною головою:
- Помилуй, батько, бик бика з`їв.
- Ах ви, дурні безмозка, - закричав на них пан, - ну де це бачено, де це чувано, щоб бик та бика з`їв? Покликати до травні Івана!
Покликали.
- Ти бика викрав?
- Я, пан.
- Куди ж ти подів його?
- Зарезал- шкіру на базар зніс, а м`ясом стану батька та матір годувати.
- Молодець, - каже пан, - ось тобі сто рублів. Але вкрадені ж тепер мого улюбленого жеребця, що стоїть за трьома дверима, за шістьма замками- уведешь - плачу двісті рублів, що не уведешь - влеплю двісті батогів!
- Прошу, пане, вкраду.
Увечері пізно забрався Іван в панський будинок-входить в передню - немає ні душі, дивиться - висить на вішалці панська одежа- взяв панську шинель та кашкета, надів па себе, вискочив на ганок і закричав голосно кучерам і конюхам:
- Агов хлопці! Осідлати скоріше мого улюбленого коня і подати до ганку.
Кучера і конюхи визнали його за пана, побігли до стайні, відімкнули шість замків, відчинили троє дверей, вмить вся справа виправили і підвели до ганку осідланого жеребця. Злодій сів на пего верхом, вдарив хлистіком- тільки й бачили!
На інший день запитує пан:
- Ну, що мій улюблений жеребець? А він ще з вечора викрадений. Довелося посилати за Іваном.
- Ти вкрав жеребця?
- Я, пан.
- Де ж він?
- Купцям продав.
- Щасливий твій бог, що я сам вкрасти велів! Візьми звід двісті рублів. Ну, вкрадені ж тепер Керженскіе наставника.
- А що, пане, за труди покладеш?
- Хочеш триста рублів?
- Прошу, вкраду!
- А якщо не вкрадеш?
- Твоя Воля роби, що сам знаєш. Закликав пан наставника.
- Стережись, - каже - стій на молитві всю ніч, спати не смій! Ванька-злодій на тебе нахваляється.
Перелякався старець, не до сну йому, сидить в келії та молитву твердить.
У саму північ прийшов Іван-злодій з Рогозіним кошелем і стукає у вікно.
- Хто ти, чоловіче?
- Ангел з небес, посланий за тобою забрати живого в рай- лізь в капшук.
Наставник здуру і вліз в кошель- злодій зав`язав його, підняв на спину і поніс па дзвіницю. Тягнув, тягнув.
- Чи скоро? - Запитує наставник.
- А ось побачиш! Спочатку дорога хоч боргу, та гладка, а під кінець коротка, так колотліва.
Втягнув його наверх і спустив вниз по лестніце- боляче довелося наставнику, перелічив усі сходинки!
- Ох, -говорить, -Правда казав ангел: передня дорога хоч боргу, та гладка, а остання коротка, так колотліва! І на тому світі такої біди не знав!
- Терпи, врятований будеш! - Відповідав Іван, підняв гаманець і повісив у воріт на огорожу, поклав біля два березових прута завтовшки в палець і написав на воротах:
"Хто мимо пройде так не вдарить по Кошель три рази - нехай буде проклятий проклятий!"
Ось всякий, хто ні проходить повз, - неодмінно стегнет три рази.
Йде пан:
- Що за капшук висить?
Наказав зняти його і розв`язати. Розв`язали, а звідти лізе Керженскіе наставник.
- Ти як сюди потрапив? Адже говорив тобі: Стережися, так немає! Не шкода мені, що тобі прутами били, а шкода мені, що через тебе триста рублів даром пропали!
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і гусак"