- Тоді було б у мене вісім!
Трапився якось свято, прийшли люди до обідні, прийшов і той мужик. Поп вийшов з вівтаря, виніс книгу, розгорнув і почав читати Середь церкви:
- Послухайте, миряни! А ще хто подарує своєму духовному пастирю одну корову - тому Бог віддасть по своїй великій милості: та одна корова приведе за собою семеро!
Мужик почув ці слова і думає:
- Що вже нам в одній корові? На всю сім`ю і молока не вистачає. Зроблю-но я за Писанням, відведу корову до попа. Може, й справді Бог змилується.
Як тільки відійшла обідня, мужик прийшов додому, зачепив корову за роги веревкою і повів з двору до попа. Привів до попа:
- Здрастуй, батюшка!
- Здорово, світло, що хорошого скажеш?
- Був я сьогодні в церкві, чув, що сказано в Писанні: хто віддасть свого духівника одну корову, тому вона призведе семеро. Ось я, батюшка, і привів до вашої милості в подарунок корову.
- Це добре, світло, що ти пам`ятаєш слово боже! Бог тобі віддячить за те седьмеріцею. Відведи-ка, світло, корову в сарай і пусти до моїх коровам.
Мужик звів свою корову в сарай і повернувся додому. Дружина ну його лаяти:
- Навіщо, негідник, віддав попу корівку? З голоду що нам пропадати, як собакам?
- Ека ти дура, - говорить мужик, - хіба ти не чула, що піп у церкві читав? Дочекаємося, наша корова приведе за собою ще сім: тади посьорбав молочка вволю!
Цілу зиму прожив мужик без корови. Дочекалися весни. Стали люди виганяти в поле корів, вигнав і поп своїх. Увечері погнав пастух стадо в деревню- пішли всі корови по своїх дворах, а корова, що мужик попу подарував, по старій пам`яті побігла на двір до свого колишнього хозяіну- семеро Попових корів так до неї звикли, що і вони слідом за Буренко опинилися на мужицькою дворі. Мужик побачив свого віконце і каже своїй бабі:
- Дивись-кась, адже наша корова привела за собою цілих сім. Правду читав поп: боже слово завжди збувається. А ти ще лаялася. Буде у нас теперка і молоко і говядинку.
Зараз побіг, загнав всіх корів в хлів і міцно замкнув.
Ось поп бачить: вже темно стало, а корів немає, і пішов шукати по селу. Прийшов до цього мужику і каже:
- Навіщо ти, світло, загнав до себе чужих корів?
- Іди ти з Богом! у мене чужих немає, а є свої, що мені Бог дав: це моя коровушка привела за собою до мене семеро, як пам`ятаєш, батька, сам ти читав на святі в церкві.
- Брешеш ти, сучий син! це мої корови.
- Ні, мої.
Сперечалися-сперечалися. Поп і каже мужикові:
- Ну, чорт з тобою. Візьми свою корову назад-віддай хоч моїх-то.
- Чи не хочеш чи кляпу собачого?
Нічого не вдієш, давай поп з мужиком судитися. Дійшла справа до архієрея. Поп подарував його грошима, а мужик полотном, архієрей і не знає, як їх розсудити.
- Вас, - каже їм, - так не розсудиш. А ось що я придумав: тепер ідіть додому, а завтра з вас хто прийде раніше вранці до мене, тому і корови дістануться.
Поп прийшов додому і каже своїй матці-попаді:
- Ти, дивись, раніше мене розбуди завтра вранці.
А мужик не будь дурень, як-то примудрився, додому не пішов, а забрався до архієрея під ліжко.
- Тут, - думає собі, - пролежу цілу ніч і спати не стану, а завтра рано піднімуся - так попу корів-то і не бачити.
Лежить мужик під ліжком і чує: хтось в двері стукає. Архієрей зараз схопився, відімкнув двері і питає:
- Хто такий?
- Я, ігуменя, отче!
[Лежачи під ліжком, мужик чує розмову архієрея з ігуменьей- на інший день, побоюючись викриттів мужика, архієрей присуджує йому корів]. Так поп і залишився ні при чому, а мужик зажив собі розкошуючи.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і гусак"