Читати російську народну казку "як чоловік відучив дружину від казок"

Жив собі двірник. Він мав у себе дружину, яка пристрасть як любила казки, і заборонила вона пущать до себе в постойщікі тих, хто не вмів казки розповідати. Ну, зрозуміло, чоловікові то збитково, він і думає: "Як би мені дружину відучити від казок!"

Ось одного разу в зимову пору, пізно вночі, йде собі дідок, весь іззяб, і проситься переночувати. Чоловік вибігає до нього.

- А що, - каже, - вмієш ти казки розповідати?

Дружина не велить пущать нікого, хто не вміє казки розповідати.

Мужик бачить - справа погано, від холоду ледь не мерзне.

- Вмію, - каже.

- А довго будеш казати?

- Так всю ніч.

Ну, ось добре. Впустили мужика. Чоловік каже:

- Ну, дружина, ось мужик обіцянками всю ніч не давав говорити казки, та тільки з тим, щоб поперечка йому не робити і не перебивати.

Мужик каже:

- Так, поперечка не робити, а то і не давав говорити не буду,

Ось повечеряли, лягли спати- мужик і почав:

- Летіла сова повз саду, села на колоду, випила воду-летіла сова повз саду, села на колоду, випила воду ... І пішов твердити все одне і те ж:

- Летіла сова повз саду, села па колоду, випила воду ...

Господиня слухала, слухала, та й каже:

- Що ж це за казка, все одне і те ж твердить!

- Так для чого ж ти мене перебиваєш? Адже я говорив, щоб мені поперечка НЕ робити-адже це так вже казка мовиться спочатку, а там піде інше.

Ось чоловік, услихамші це, а йому то і потрібно було, скочив з лавки і давай дружину бити:

- Тобі сказано, щоб ти не поперечини! І казку не дала скінчити!

Вже він бив-бив, бив-бив, так що дружина зненавиділа

казки і з тих пір зареклася казки слухати.