Як користуватися небулайзером і інгалятором?

Інгаляційні системи надають оптимальний можливість для доставки фармакологічних препаратів при різних гострих і хронічних бронхолегеневих захворюваннях безпосередньо в легені хворого. Сучасна стратегія лікування захворювань з провідним клінічним синдромом обструкції дихальних шляхів базується на максимальному використанні інгаляційних методів лікування.

Впровадження в клінічну практику поряд з індивідуальними дозованим ингаляторами небулайзерів різко розширило сферу застосування цього методу. Стало можливим використання інгаляційної терапії у пацієнтів різного віку (від раннього дитячого віку до глибокої старості), в період важких загострень ХОЗЛ і бронхіальної астми, а також у всіх ситуаціях пов`язаних із значним падінням швидкості вдиху (післяопераційні хворі, пацієнти з важкими соматичними захворюваннями). Небулайзер відкрили можливість використання лікарських препаратів, отримання аерозолю яких можливо тільки цим способом (антибіотики, препарати сурфактанта, мокротолітікі і ін.). І, нарешті, самі пацієнти дають йому дуже високий бал інгаляційної терапії з використанням небулайзера.

Слово небулайзер походить від латинського «nebula» -туман і вперше було використано в 1872р. для назви пристрою, в якому рідина перетворювалася в невеликий аерозоль для інгаляції. В кінці 19-го століття був винайдений скляний небулайзер, який представляв собою велику скляну посудину та відходять від нього трубками, в якому аерозоль отримували перетворюючи лікарська речовина в пар шляхом нагрівання. У 1938р. з`явився ручний балонний інгалятор, по типу парфумерного розпилювача. Для лікування бронхіальної астми небулайзери стали використовувати 1930года. В цей же період виділилося два основних напрямки в розвитку інгаляційної технології: перший - удосконалення небулайзерів, а другий - створення індивідуальних дозуючих інгаляторів.

В даний час виділяють два основних види небулайзерів: жиклерною безперервної дії і ультразвукові. Принцип використання стисненого повітря, який використовується в жиклерною небулайзера, є «золотим стандартом» інгаляційної терапії. В основі утворення аерозолю лежить «ефект Бернуллі», в результаті чого утворюється конусоподібної форми потік полідисперсного аерозолю, що містить частинки, що мають оптимальний розмір для надходження їх в легені.

При яких захворюваннях використовують небулайзер і інгалятори?

У медицині існує цілий клас захворювань органів дихання, так звані респіраторні захворювання. Їх джерелами є як вірусні інфекції та вплив знаходяться в повітрі речовин, так і особливості будови дихальних шляхів. До таких захворювань відносять риніти, синусити, тонзиліти, астма, бронхіти, аденоїди і т.п. Деякі хвороби протікають з мінімальним впливом на організм і неяскраво вираженими симптомами. Деякі хвороби, до яких відносять астму, бронхіт, пневмонію, які протікають з ускладненням дихання, кашлем, задишкою. Існують медикаментозні і немедикаментозні способи лікування. Особливе місце при лікуванні респіраторних захворювань займають інгалятори і небулайзери, які дозволяють безпосередньо впливати на вогнище ураження хвороби і знімати симптоми.

При медикаментозному лікуванні дуже важливо впливати безпосередньо на вогнище ураження хвороби. Специфіка медикаментозного лікування респіраторних захворювань вимагає застосування фізіотерапевтичних апаратів, здатних до введення медикаменту безпосередньо в зону ураження шляхом інгаляції в дихальні шляхи. При лікуванні респіраторних захворювань свою високу ефективність показали інгалятори і небулайзер, які знаходять широке застосування при лікуванні астми, ГРЗ, ГРВІ, бронхітів і т.п.

застосування небулайзера

Наприклад, при бронхіальній астмі найважливішим є використання небулайзера, які дозволяють доставити лікарський препарат до вогнища запалення в бронхах. Небулайзер дозволяє отримати аерозоль лікарського препарату необхідної дисперсності. По суті, небулайзер - це той же інгалятор, що виробляє аерозоль із заданими параметрами частинок препарату. Проникнення ліки в найменші бронхи утруднено при застосуванні звичайних методів лікування, тому і виникає потреба підготовки аерозолю з мінімальним розміром частинок.

Які переваги та недоліки мають небулайзер і інгалятори?

Як інгалятори, так і небулайзер має різні способи отримання аерозолів. Існують інгалятори і небулайзери ультразвукові та компресорні. Обидва мають свої особливості, переваги і недоліки. Відрізняються моделі за вартістю і способу отримання аерозолю. Ультразвукові мають менші розміри, працюють тихіше, але не можуть бути використані для розпилення масляних розчинів і суспензій. Компресорні інгалятори і небулайзери дешевше ультразвукових, не мають обмежень по застосовуваних препаратів. Але разом з тим вони мають значно більші розміри, вимагають стаціонарного харчування від мережі і гучніше ультразвукових.

Як використовувати небулайзер і інгалятори?

Принцип дії інгаляторів і небулайзеров досить простий. Лікарський препарат у вигляді розчину або суспензії поміщають в ємність для інгаляції (інгалятори) або препарат вже міститься в балоні під тиском. При інгаляції пацієнту необхідно розпорошити кілька препарату і вдихнути звичайним способом через носоглотку.

Інгалятори зазвичай використовуються для проведення процедур інгаляції з деякою тривалістю, при проведенні фізіотерапевтичних процедур в домашніх і клінічних умовах. Існують небулайзери і інгалятори, які дозволяють знімати симптоми захворювання або купірувати напади в будь-який час, необхідне пацієнту. Такі пристрої мають компактну будову і складаються з балончика з лікарським препаратом, укладеного під тиском в балоні або без тиску, і власне пристрої-розпилювача. Параметри аерозолю, його кількість і дозування чітко вивіряються розпилювачами, і все що необхідно зробити пацієнтові - це розпорошити препарат під час вдиху в носоглотку.

Основні вимоги до небулайзерної терапії:

- оптимальний розмір частинок менше 5 мкм, вдихувана фракція аерозолю повинна становити не менше 50%;

- залишковий обсяг лікарського речовини після інгаляції не більше 50%;

- час інгаляції не більше 15 хвилин;

- рекомендований потік 6-10 літрів в хвилину;

- Небулайзер обов`язково повинен бути тестований і сертифікований відповідно до Європейських стандартів по небулайзерної терапії prEN13544-1 (використання методу низкопоточной каскадного імпактора, на сучасному етапі найточнішого методу дослідження аеродинамічних розмірів частинок аерозолю).

Показання для застосування небулайзерів:

1. лікарська речовина не може бути доставлено в дихальні шляхи за допомогою інших інгаляторів;

2. необхідна доставка препарату в альвеоли;

3. струс потік менше 30 літрів в хвилину;

4. нездатність затримати подих більше 4 секунд;

5. порушення свідомості;

6. необхідність використання великої дози препарату;

7. перевагу пацієнта;

Переваги небулайзеров:

- можливість використання високих доз препарату;

- можливість підключення в контур подачі кисню;

- можливість включення в контур ШВЛ;

- не вимагає здійснення форсованих дихальних маневрів;

- можливість використання у дітей, літніх і ослаблених хворих.

При інгаляції лікарських речовин через небулайзер необхідно враховувати деякі особливості: - оптимальний обсяг наповнення камери небулайзера 5 мл;

- протягом усього інгаляції положення камери небулайзера має бути строго вертикальним;

- для зменшення втрат лікарського препарату (осідання препарату на стінках камери небулайзера) наприкінці інгаляції в камеру можна додати 1 мл фізіологічного розчину, після чого необхідно струсити небулайзер і продовжити інгаляцію;

При використанні недорогих і доступних лікарських препаратів можна використовувати всі типи небулайзеров але при використанні більш дорогих лікарських речовин максимальну ефективність інгаляційної терапії забезпечують небулайзери, активуються вдихом пацієнта і забезпечені клапанним переривником потоку.

Для небулайзерів не рекомендується:

Всі розчини, що містять олії (тому що вони дуже повільно розчиняються і всмоктуються в легких). Суспензії і розчини, що містять зважені частки, в т.ч. відвари і настої трав приготовані в домашніх умовах. Еуфілін, папаверин, платифілін, димедрол і їм подібні засоби, що не мають субстрату впливу на слизовій оболонці.

При приготуванні розчинів для інгаляцій потрібно дотримуватися ряду правил:

Розчини для інгаляцій повинні бути приготовлені в стерильних умовах на основі 0,9% хлориду натрію в якості розчинника. Не слід користуватися водопровідною (навіть кип`яченою) водою. Посуд, в якій готуватися розчин, попередньо дезінфікується шляхом кип`ятіння.

Зберігати приготовлений розчин потрібно в холодильнику не більше доби. Перед вживанням обов`язково підігріти на водяній бані до температури не менше 20 град.С.

Препарати, що використовуються для інгаляцій за допомогою небулайзера

1. Засоби, що розширюють бронхи

а) B-2 агоністи. Фенотерол в формі готового розчину під торговою назвою Беротек (Австрія) у флаконах по 20 мл у дозі 1 мг / мл. Показаннями до застосування беротек є: бронхіальна астма і обструктивний бронхіт, особливо в стадії загострення, а також гострі бронхіти, що супроводжуються бронхоспазмом. Доза на одну інгаляцію 1-2 мг (1-2 мл), пік дії-30 хв, тривалість действія2-3 години. Кількість інгаляцій в день залежить від ступеня вираженості бронхоспазму. В період загострення, як правило, пацієнт інгалірует ліки 3-4 рази на день, в період реміссіі- 1-2 рази на день або по потребі. При важких нападах задухи рекомендуються часті інгаляції (кожні 20 хв в першу годину, далі - з інтервалом в 1 годину до поліпшення стану, після - кожні 4 години). За бронходілятірующего ефекту Беротек перевершує сальбутамол приблизно в 4 рази. Перевага небулізованого В-2 агоніста перед звичайним, дозованим в аерозольних балончиках, в тому, що перший створює істотно більші концентрації в дрібних бронхах, в той час як основна доза другого осідає в ротовій порожнині і, всмоктуючись у кров, викликає серцебиття, перебої в роботі серця, тремтіння рук і підвищує артеріальний тиск. Крім того, для ефективної дії балонного інгалятора, необхідно затримувати подих після інгаляції на 10сек, що практично неможливо в період нападу. При використанні небулайзера необхідність у цьому відпадає чинності створення безперервного потоку аерозолю з тривалістю інгаляції 5-7 хв. Особливо важливо це властивість в лікуванні дитячої астми, коли неможливо змусити дитину правильно виконати техніку інгаляції дозованого аерозолю.

Для дітей в комплекті компресорних небулайзерів передбачені маски.

Сальбутамол в формі готового розчину під торговими назвами стер-Неб Саламол або Ген-сальбутамол в ампулах по 2,5 мл. Показання до застосування рідкого сальбутамолу такі ж, як і для беротек. Доза на 1 інгаляцію звичайно становить 2,5 мг (1 ампула), але може коливатися: від 1 ампули в легких випадках, до 2 ампул (5 мг) при важких нападах задишки (пік дії 30-60 хв, тривалість дії-4 6:00). Кількість інгаляцій в день залежить від ступеня вираженості симптомів захворювання. В період загострення, як правило, пацієнт інгалірует ліки 3-4 рази на день, в період реміссіі- 1-2 рази або за потребою. При важких загостреннях бронхіальної астми рекомендуються приватні інгаляції сальбутамолу - кожні 20 хвилин в першу годину (аж до постійної небулізації), далі- з інтервалом в 1 годину до виходу з нападу на тлі базисного лікування основного захворювання.

б) Комбіновані препарати. Фенотерол, комбінований з іпратропіума бромідом - торгова назва Беродуал (Австрія). Випускається у флаконах по 20 мл, 1 мл розчину містить 250 мкг іпратропіума броміду і 500 мкг фенотеролу. У багатьох дослідженнях було доведено перевагу комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією симпатоміметиками, особливо у осіб з дуже вираженою бронхіальною обструкцією, які страждають на хронічний обструктивний бронхіт в поєднанні з бронхіальною астмою. На інгаляцію береться 2-4 мл розчину Беродуала, в який додається 1-1,5 мл 0,9% розчину хлориду натрію. Кратність застосування - така ж, як і для сальбутамолу.

в) М-холінолітики. Іпратропіум бромід - готовий розчин для інгаляцій, торгова назва - Атровент (Австрія), у флаконах по 20 мл, в 1 мл розчину міститься 250 мкг іпратропіума броміду. Разова доза через небулайзер - 500-1000мкг, пік дії-60-90 хв. Бронхорасширяющий ефект триває 5-6 годин. Основним показанням для призначення атровент є хронічний обструктивний бронхіт. За бронхорасширяющим ефекту він дещо поступається беротека і сальбутамол, але основною перевагою терапії Атровертом є безпека застосування. Призначення Атроверта не призводить до гіпоксемії, гіпокаліємії, практично відсутні побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, що особливо важливо для пацієнтів, які страждають на ХОЗЛ у поєднанні з захворюваннями серця і судин.

г) Сульфат магнію. Поступається в бронхолітичну дію перерахованих вище препаратів, але більш доступі і дешевий. Показання до застосування ті ж, що у сальбутамолу. Для приготування розчину для інгаляції необхідно взяти 1 мл 25% розчину сульфату магнію і додати до нього 2 мл фізіологічного розчину.

2. Препарати, що розріджують мокротиння. Лазолван (Австрія) .Раствор для інгаляцій у флаконах по 100 мл. є інгаляційним аналогом Бромгексину. Впливаючи на келихоподібних клітини слизової оболонки бронхів, збільшує секрецію ними рідкого компонента мокротиння, в результаті чого знижується в`язкість мокротиння, полегшується її відкашлювання і виведення віями епітеліальних клітин. Препарат показаний при будь-яких процесах в бронхах, коли є в`язка, трудноотделяемая мокрота - пневмоніях, бронхітах, бронхіальній астмі, муковісцидозі. В першу стадію ГРВІ, коли запалення слизових що не супроводжується виділенням секрету з відчуттям сухості, печіння в трахеї і бронхах, сухому кашлі, застосування Лазолван допомагає швидко подолати ці симптоми. Доза на інгаляцію: 2-3мл розчину Лазолван 2-4 рази на день.

Флуімуціл. Чинне початок - ацетилцистеїн. Він руйнує полімерні зв`язку в компонентах мокротиння, зменшуючи її в`язкість. Найбільш ефективне при бронхітах муковісцидозі з багатою секрецією мокротиння в тому числі гнійного характеру. Даний препарат не має сенсу застосовувати при "сухих" бронхітах і трахеїтах з мізерним кількістю секрету. Стандартна доза на інгаляцію- 3мл розчину Флуімуціла (1 ампула) 2 рази на день.

Фізіологічний 0,9% розчин хлорид натрію або слаболужні мінеральні води типу "Боржомі", "Нарзан". Хороші засоби при будь-яких простудних захворюваннях і легких формах бронхіту та астми. Зволожують слизову оболонку по всій її довжині від ротоглотки до дрібних бронхів, пом`якшуючи катаральні явища, і збільшують рідку частину бронхіального секрету. Береться 3 мл розчину на інгаляцію (мінеральну воду необхідно відстояти до дегазації). Застосовувати 3-4 рази в день.

Гіпертонічний розчин NaCl (3 або 4%) Головне показання до застосування - в`язка мокрота в бронхах з неможливістю ефективно відкашлятися. Має м`яку дезінфікуючу дію. Можна використовувати при малій кількості секрету з метою отримання мокротиння для аналізу, так званого "индуцированная мокрота". З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, тому що часто провокується бронхоспазм. На інгаляцію використовується 4-5 мл розчину 1-2 рази на день.

3.Антібактеріальние кошти .Флуімуціл-антибіотик. Комбінований препарат ацетилцистеїну і тіамфеніколу, антибіотика широкого спектру дії, до якого чутливі головні збудники респіраторних захворювань. Рекомендується при тонзилітах, фарингітах, бронхітах бактеріального походження, пневмоніях, гнійних захворюваннях легких- абсцесах, бронхоектазів, муковісцидоз. Може бути використаний для профілактики післяопераційних пневмоній у хворих з постільною режимом. Для приготування лікувального розчину 5 мл розчинника додають у флакон з сухим порошком препарату. На 1 інгаляцію беруть половину отриманого розчину. У лікувальних цілях препарат ингалируют 2 рази на добу, в профілактичних-1 раз в день.

Гентаміцин 4% Розчин випускається в ампулах для ін`єкцій по 2 мл. Його можна використовувати і для інгаляцій. Володіє активністю щодо великої групи мікроорганізмів. Особливо ефективний при загостренні хронічних гнійних бронхітах у ослаблених хворих, курців, які страждають на цукровий діабет. Інгаліруется по 2 мл розчину Гентаміцину 2 рази в день.

Диоксидин 0,5% розчин Дезінфікуючий засіб широкого спектра дії. Його слід застосовувати у пацієнтів з гнійними захворюваннями легень: бронхоектазами, абсцесами. Доза: 3-4 мл розчину 2 рази на добу.

Фурациллин. Володієпомірними дезінфікуючі властивості. Найбільш доцільні інгаляції з профілактичною метою у хворих на ГРВІ, щоб не допустити поширення інфекції вглиб бронхіального дерева. Переважно використовувати готовий розчин 0,02% по 4 мл на інгаляцію 2 рази на день. Можна приготувати розчин самостійно. Для цього 1 таблетку фурациліну розчиняють в 100 мл стерильного розчину NaCl. 

Відео: Інгалятор небулайзер в програмі "Про найголовніше"

4. Протизапальні засоби

а) глюкокортікостероіди.Будесонід, суспензія для інгаляцій через небулайзер, випускається під торговою назвою Пульмикорт в пластикових контейнерах по 2 мл в трьох дозіровках- 0,125мг / мл, 0,5 мг / мл. Основним показанням для призначення є бронхіальна астма. Добова доза становить від 1 до 20 мг залежно від фази і ступеня тяжкості захворювання.

б) Фітотерапія.Ротокан являє собою екстракт з рослин, що володіють протизапальними властивостями і традиційно використовуються в фітотерапії - ромашки, календули, деревію. Показаний для лікування гострих запальних захворюваннях верхніх і середніх дихальних шляхів. Розчин для інгаляцій готують шляхом розведення 1 чайної ложки ротокана на 100 мл фізіологічного розчину хлористого натрію. Лікувальна доза: 3-4 мл 2-3 рази на день.

5. Протикашльові засоби

Відео: Небулайзер "Омрон" на варті здоров`я!

У випадках нав`язливого сухого кашлю як симптоматичний засіб можна використовувати інгаляції лідокаїну через небулайзер. Лідокаїн, володіючи місцевими анестезуючими властивостями, знижує чутливість кашльових рецепторів і ефективно пригнічує кашльовий рефлекс. Найбільш часті показання до інгаляцій Лідокаїну - вірусні трахеї, ларингіти, рак легені. Можна інгаліровать 2% розчину, що випускається в ампулах по 2 мл 2 рази на день. При одночасному призначенні кількох препаратів слід дотримуватися черговість. Першим ингалируется бронхорасширяющее засіб, через 10-15 хвилин - відхаркувальний, потім, після відходження мокроти, протизапальну або дезінфікуючий.