Читати російську народну казку "снігуронька"

Відео: Казки російські: Снігурка (Радянські мультфільми)

Всяку справу в світі діється, про всяке в казці йдеться. Жили-були дід та баба. Всього у них було вдосталь - і коровушка, і овечка, і кіт на печі, а ось дітей не було. Дуже вони засмучувалися, все сумували. Ось раз взимку впала снігу білого по коліно. Дітлахи сусідські на вулицю висипали - на санках кататися, сніжками кидатися, та й стали снігову бабу ліпити. Дивився на них дід з віконця, дивився і каже бабі:

- Що, дружина, задумавшись сидиш, на чужих хлопців дивись, підемо-ка і ми, розгулятися на старості років, зліпимо і ми снігову бабу.

А на стару, вірно, теж веселий годину накотив. - Що ж, підемо, дід, на вулицю. Тільки на що нам бабу ліпити? Давай-ка виліпимо дочку Снігуроньку.

Сказано зроблено.

Пішли старі в город і давай снігову доньку ліпити. Виліпили дочку, вставили замість очей дві блакитних намистини, зробили на щічках дві ямочки, з червоної стрічки - роток. Куди як хороша сніжна дочка Снігуронька! Дивляться на неї дід з бабою - НЕ надивляться, милуються - НЕ намилуються. А у Снігуроньки роток посміхається, волосок завивається.

Ворухнула Снігуронька ніжками-ручками, з місця зрушила та й пішла по городу до хати.

Дід і баба точно розуму позбулися - до місця приросли.

- Дід, - баба кричить, - так це у нас донечка жива, Снігуронька дорога! І в хату кинулася ... Ото ж бо радості було!

Зростає Снігурка не по днях, а по годинах. Що не день - Снігурка все краше. Дід і баба на неї не надивляться, що не надихають. А собою Снігурка - як сніжинка біла, очі що блакитні намистини, руса коса до пояса. Тільки рум`янцю у Снігурки немає як немає й у губах ні кровиночки. А та така гарна Снегурушка!

Ось прийшла весна-ясна, понабухлі нирки, полетіли бджоли в поле, заспівав жайворонок. Всі хлопці раді-радёшенькі, дівчата весняні пісні співають. А Снігуронька засумувала, невесела стала, все в віконце дивиться, сльози ллє.

Ось і літо прийшло червоне, зацвіли квіти в садах, дозріває хліб в полях ...

Дужче Снігурка хмуриться, все від сонця ховається, все б їй в тінь так в холодок, а ще краще під дощик.

Дід та баба все ахають:

- Вже здорова ти, доню? - Здорова я, бабуся.

А сама все в куточок ховається, на вулицю не хоче. Ось раз зібралися дівчата в ліс по ягоду - по малинку, Черничко, алу Суничку.

Стали і Снігурки з собою кликати:

- Підемо так підемо, Снігуронька! .. - Ходімо та підемо, подруженько! .. Не хочеться Снігуроньці в ліс йти, не хочеться Снігуроньці під сонечко. А тут дід і баба велять:

- Іди, іди, Снігуронька, йди, йди, дитино, розважся з подружками.

Взяла Снігуронька кузовок, пішла в ліс з подружками. Подружки по лісі ходять, вінки плетуть, хороводи водять, пісні співають. А Снігуронька знайшла студений струмок, біля нього сидить, у воду дивиться, пальці в швидкій воді мочить, краплями, немов перлами, грає.

Ось і вечір прийшов. Розігралися дівчата, надягли на голівоньку вінки, розпалили багаття з хмизу, стали через багаття стрибати. Не хочеться стрибати Снігуроньці ... Та пристали до неї подруженьки. Підійшла Снігуронька до вогнища ... Варто-тремтить, в особі ні кровинки нема, руса коса розсипалася ... Закричали подруженьки:

- Стрибай, стрибай, Снігуронька!

Розбіглася Снігуронька і стрибнула ...

Зашуміло над багаттям, застогнало жалібно, і не стало Снігуроньки.

Потягнувся над багаттям білий пар, звився в хмарка, полетіло хмарка в висоту піднебесну.

Розтанула Снігуронька ...