Чому дитина грубіянить і як з цим впоратися?

Погодьтеся, з хамом неприємно спілкуватися. Набагато неприємніше, коли хамлять діти, тим більше власні.

Чому дитина грубіянить і як з цим впоратися?

І все ж перевиховати маленьких грубіянів можна, головне - постаратися зрозуміти, що стало першопричиною для такої поведінки (образа, ревнощі, розчарування або втома) і, звичайно, запастися терпінням. Чому ж дитина грубіянить і як виправити цю ситуацію?



Перш за все, варто уточнити, що хамство є своєрідним видом словесної агресії. Ось чому вам доведеться боротися не просто з грубими словами, а з негативним ставленням дітей до вас або оточуючих людей.

Якщо ви хочете позбутися від хамської поведінки свого чада, необхідно розібратися, що лежить в основі словесної агресії.

Чому діти поводяться по-хамськи? Основні причини дитячої грубості



Перед тим як звинувачувати дітей в негідній поведінці, зверніть увагу на свої вчинки і взаємовідносини з чоловіком. Чи часто ви:

  • роздратовані через свого чада;
  • сперечаєтеся з чоловіком через дрібниці;
  • вживаєте нецензурні та лайливі слова;
  • в присутності дитини некоректно відзиваєтеся про інших;
  • караєте дітей;
  • відмахуєтеся від малюка, якщо він хоче посекретничати з вами;
  • не враховуєте при прийнятті рішень дитячі прохання і доводи;
  • грубите, забуваєте про словах подяки, ніжних проявах почуттів?

Відповівши ствердно на більшість тверджень, ви зможете зрозуміти, хто є основним винуватцем дитячого хамства і агресивності. Тим більше що агресія часто стає реакцією на стрес, неблагополучну ситуацію, в якій опинився дитина.

Як правило, такі труднощі доставляють йому власні батьки.

Іноді мама з татом кричать на своє чадо, ображають його, не дивно, що він починає грубіянити у відповідь. Мабуть, це головна причина дитячої грубості.

А які ще фактори викликають хамство?

  1. «Непростий» вік. Діти можуть грубіянити в будь-якому віці, однак особливо часто така поведінка проявляється в період так званих вікових криз. Багато дорослих просто не встигають змінити ставлення до підростаючому дитині, який росте і починає протестувати проти зайвої опіки. Пік складних взаємин доводиться на підлітковий вік, коли дитина і батьки не можуть знайти спільну мову.
  2. Особистий приклад. Діти, як правило, переймають ту модель спілкування, яка присутня в їх сім`ях. Якщо батьки грублять один одному і оточуючим, постійно лаються, хамлять продавцям, доктору, часто матюкаються, незабаром і малюк почне перебивати дорослих, грубити бабусі і вихователю.
  3. Бажання привернути увагу. Цим особливо «грішать» підлітки, адже часто демонстративна поведінка (мовчання, істеричність, лайка, непослух) є всього лише спробою дитини викликати інтерес вічно зайнятих батьків до своєї проблеми. Згадайте, як часто ви спілкуєтеся по душах з дітьми і цікавитеся їх життям?
  4. Потурання примхам. Причиною грубощів може бути попустітельскій стиль виховання. Дитина швидко звикає до того, що останнє слово залишається за ним. Не дивно, що вже в дошкільному віці він починає огризатися на вимоги батьків. З віком же його поведінки буде ставати все більш зухвалим.

Що робити, якщо дитина лається?

Якщо ви хочете відучити своє чадо від хамства, почніть з себе.

Виробіть своєрідний кодекс поведінки, виконання правил якого стосуватиметься всіх домочадців. Дітям не можна грубити і підвищувати голос на дорослих? Значить, і вам потрібно тримати себе в руках, не зриваючись на чоловіка і дитини. Що ще можна зробити?

  1. Встановіть чіткі і конкретні наслідки відкритої неповаги по відношенню до дорослих членів сім`ї. Ваша мета - не просто покарати дитину за хамство, а донести до нього чітку думку: за грубі слова і вчинки потрібно нести відповідальність.
  2. Розкажіть, що хамська поведінка може призвести до того, що грубіян втратить добрий знайомих, друзів, вчителів і родичів. Якщо ж неприємне слово все-таки було сказано, поясніть, що необхідно тут же принести щирі вибачення.
  3. Ніколи не виконуйте побажання дітей, вимовлені неввічливо. Якщо ваш син вимагає купити йому дорогу машинку, спокійно відповідайте, що не станете виконувати його прохання, поки він не буде розмовляти з вами нормальною мовою. Твердо дотримуйтеся цього правила, ігноруючи сльози й істерики.
  4. Намагайтеся не підвищувати голос і не відповідати криком на гучні крики, бажаючи подолати грубу поведінку. Просто дайте зрозуміти, що продовжите спілкуватися з дитиною, коли він припинить хамити і трохи заспокоїться. До речі, цілком ймовірно, що ваше чадо прагне донести до вас конструктивну критику, проте вибрав не найкращий спосіб її донесення.
  5. Вивчайте ввічливості на чужих прикладах. Наприклад, відверто обговорюйте прояви хамства у вчинках інших дітлахів, очевидцем яких став ваш малюк. Ваше завдання - підвести його до самостійного висновку про те, що подібні дії є неприпустимими.
  6. Іноді за грубою поведінкою дітей ховається бажання маніпулювати батьками, виконуючими всі їхні забаганки. В руках юних маніпуляторів хамство часом стає вельми дієвим інструментом для досягнення результату. Тому навчитеся ввічливо відмовляти своїм чадам, даючи щире пояснення причини відмови.
  7. Якщо дитяча грубість є спробою привернути вашу увагу, постарайтеся проводити з дитиною більше часу. Виділіть зі свого графіка зайвих півгодини, щоб разом пограти, погуляти в парку, просто посидіти і обговорити події в дитячому садку і школі. Через деякий час ви обов`язково відзначите, що малюк став набагато менше огризатися.
  8. Якщо грубіянить дошкільник, навчіть його висловлювати гнів і невдоволення «правильно» - тобто без грубощів і хамських слів. Нехай він поб`є спортивну грушу, понабивали м`ячик, в загальному, випустить пар. Маленьким дітям ще важко справлятися з негативними емоціями, ось чому вони вдаються до такого неконструктивна способу, як хамські вислови.
  9. З підлітком ж необхідно розмовляти на рівних, оскільки його дратує зайва (на його думку) ніжність і сюсюкання. Грубість в цьому віці також є своєрідним панциром, що захищає дитину від втручань в її особисте життя. Спілкування з дітьми, як з дорослими, відмова від безцеремонні зауважень різко знизить градус напруження.

Якщо ви хочете зрозуміти, чому ваше чадо грубіянить, вам не обов`язково відвідувати психотерапевта або шукати якісь складні психологічні проблеми. Найчастіше причини такої поведінки лежать на поверхні.

Пильніше придивіться до себе, своїм відносинам з домочадцями, дізнайтеся, чим живе ваша дитина, і вихід з цієї непростої ситуації знайдеться сам собою.

Поділися в соц. мережах:

По темі: