- Чому так? - Думає стара. - Дай-но я ніч не засну, авось розвідаю.
Ось в саму північ чує вона: хтось відчинив потихеньку двері і підійшов до люльке- дитина затих, наче груди смокче. На другу ніч і на третю знову те саме.
Стала вона говорити про те мужіку- він зібрав своїх родичів і став раду радити. Ось і придумали: чи не поспати одну ніч та підглянути: хто це ходить да дитини годує? З вечора вляглися всі на підлозі, в головах у себе поставили запалену свічку і покрили її глиняним горщиком. Опівночі відчинилися в хату двері, хтось підійшов до колиски - і дитина затих.
В цей час один з сродственики раптом відкрив свічку - дивляться: покійна мати в тому самому плаття, в якому її поховали, стоїть на колінах, нахилившись до колиски, і годує дитину мертвою грудьми. Тільки засвітилася хата - вона негайно піднялася, сумно подивилася на свого крихітку і тихо пішла, не кажучи нікому не єдиного слова. Всі, хто її бачив, перетворилися в камінь- а крихітку знайшли мертвим.
Поділися в соц. мережах: