Вагітність і пологи першу дитину у мене пройшли на «ура». Все було легко і чудово, ніяких токсикозів, спинних болів, розтяжок, розривів та інших «принад». Своїх вагітних подруг просто не розуміла, як можна цілими днями скаржитися: нудить цілодобово, тут болить, там свербить, плакати хочеться, ходити важко, сидіти несила, лежати втомилася. Народжувала теж легко, без особливих болів і анестезії.
Дізнавшись, що знову вагітна, зраділа і думала, все буде так само легко. Однак реальність виявилася зовсім іншою.
Почалося все з хронічною цілодобової нудоти. Ніякі поради не допомагали, їжа викликала огиду. А ноги просто не тримали, та й весь час хотілося спати. Найбільше, що я могла змусити себе з`їсти - невеликий шматочок хліба і пару цукерок на добу. Добре хоч на той момент я ще в декреті перебувала, старшої дівчинки всього 9 місяців було, та й рідні мені допомагали за дитиною доглядати.
На облік встала в 8 тижнів
Лікар мені попалася чудова. Змусила мене здати величезна кількість аналізів, обстежень і все-таки з`ясувала, що причиною мого жахливого стану виявилося грудне годування. Гінеколог запропонувала мені 2 варіанти: терпіти і годувати старшу до 5 місяці вагітності або жорстко відлучити від грудей вже зараз (намазати груди, наприклад, левоміцетином, гірчицею).
Я вибрала перший варіант, але не шкодую, хоча токсикоз тривав аж до 16 тижня. Коли черговий ранок встала і не побігла до «білого друга», я подумала - о, щастя. Однак на зміну нудоті прийшла хронічна печія.
Після 4 місяці купила навчальний диск і почала робити зарядку для вагітних 3 рази в тиждень, а також тренувала пози, що знімають болі при переймах. Мені це дуже допомогло при пологах. Та й загальний стан значно покращився.
Мій вічний ворог - це вага. Лікар розробила для мене дієту, завдяки якій я набрала всього 10 кг, не було зайвої ваги і ускладнень.
Планові УЗД робила як і належить
Вже на першому ж обстеженні мені сказали, що буде дівчинка. Найбільше зрадів чоловік, він у старшій дуже любить, а тут ще одне татове щастя намічається.
Але від наших гінекологів одними УЗД не відбудешся. Ох вже мені ця турбота. Від мене вимагали щотижня приходити на огляд, а кожні 2 тижні здавати аналізи крові і сечі, щоб відстежувати рівень гемоглобіну і роботу нирок. Нудно, утомливо, але чинити опір і ігнорувати собі дорожче, потім від часових лекцій на тему безвідповідальних матусь не врятуватися.
У 27 тижнів прийшла на плановий огляд, і лікар дала мені готову довідку для оформлення нового декрету, а в 32 тижні подзвонили з секретаріату і попросили зайти забрати родової сертифікат.
Підготовку до пологів почала з вибору пологового будинку, т. К. Всі необхідні речі і приналежності вже були. Оскільки на той момент лікарня, в якій я народжувала першу дівчинку, була закрита на ремонт, в трьох останніх був не просто перебір з породіллями, а справжній аврал. Мені ставили ПДР на 25 лютого, і вже 10 я вибрала пологовий будинок №1 на Дзержинського, 32 м Владикавказ. Звичайно, він найстаріший з усіх, і ремонт там не дуже, але за запевненнями моїх знайомих в ньому працюють хороші лікарі як на підбір.
Хоча мені вже було важкувато ходити, я не полінувалася з`їздити, отримати там роздруківку зі списком потрібних речей, режимом дня та іншими дрібницями. Вдалося навіть трохи поговорити з однією з лікарів. Вона мене оглянула, трохи порозпитувала і сказала: «занадто маленький інтервал у тебе між вагітностями, готуйся до стрімких пологів». Тоді я ще не знала, що це за жах.
20 лютого ввечері поперек прострелила різкий біль, почалися перейми
Ну, думаю, ніч переживу. Цілком добре заснула, тільки періодично прокидалася від сутичок, намагалася розслабити м`язи живота і дихати глибоко. В общем-то, це допомагало, і я виспалася. Майже весь наступний ранок провела лежачи на гімнастичному м`ячі. Дуже полегшує сутички.
21 лютого 2013 року в полудень вирушила здаватися в пологовий будинок. На той час інтервал між переймами вже склав десь 5 хвилин. Біль, звичайно, була, але терпима.
У лікарні оформили, оглянули, напнули хламиду і відправили в передпологову. Медсестра запропонувала лягти, але я воліла ходити або сидіти в розучених позах. В цей же час відійшли і води. Кожні півгодини забігала медсестра і починала вислуховувати серцебиття дитини, перевіряла розкриття. Буквально через 2,5 години мене скрутила така звіряча біль, що я насилу дихала - почалися потуги. Відразу прийшла лікар, швидко перевірила і повела мене в родову. Там лежали ще 2 породіллі і щосили голосили. Я сіла на стіл, але не встигла лягти, як мене знову скрутило. Так і народжувала напівсидячи.
Перші хвилини потуг я намагалася втриматися від криків, намагалася слухати вказівки акушерки, але коли в прямому сенсі слова, потемніло в очах від дикого болю, стримуватися вже не було сил. Ті миті не дуже добре пам`ятаю, але потім лікар заходила і жартувала - з тебе беруші і вушні краплі, а то половина медперсоналу оглухла. Ніяких окриків і грубощів з боку присутніх там людей не було, поставилися з розумінням, за що я їм дуже вдячна. Навпаки, втішали, підтримували, а педіатр звідкись принесла купу подушок і ковдр, щоб я могла хоч облокотиться і трохи розслабитися.
Через 7 хвилин мук, о 3 годині дня мені на живіт виклали маленький кричущий грудочку. Мій грудочку щастя. І немов відрізало: ніякого болю, мук, істерик. Напевно, моя пам`ять милосердна, всі погані спогади просто відсіяла, щоб вони не заважали мені любити і ростити моє маленьке диво.
Пологи без знеболювання
3 Вересня - день радості і щастя
Звіт про моїх пологах в акса
Як від стуку двох сердечок з`явився чоловічок - звіт про моїх пологах
Звіт про мою вагітність і пологи в рязані