Лаяти не можна хвалити. Чи варто лаяти і як правильно хвалити дитину

Відео: Як правильно хвалити собаку яка похвала повинна бути

«Кричу на нього, кричу, а він як глухий - все одно все навпаки робить, як на зло ...»- Таку скаргу про власну дитину ми часто чуємо в розмові матерів. І пояснюємо все настанням вікового періоду дитячого впертості. Але нерідко подібна поведінка породжується зовсім особливостями характеру малюка, а помилкою самих батьків. У чому дорослі можуть бути неправі?

Новонароджена дитина абсолютно безпорадний. Всьому, навіть самим елементарним навикам він вчиться в міру дорослішання. Батьки щиро радіють першим досягненням свого крихти: спробі повернутися на бік, сісти або зробити самостійні кроки. Скільки сил і терпіння потрібно дорослим перш, ніж малюк сам почне самостійно їсти ложкою, пити з чашки, одягатися. Як довго тато і мама поруч зі своїм чадом гримлять брязкальцями, складають пірамідку, катають м`ячик або машинку, щоб дитина могла, спостерігаючи, вчитися цим навичкам! І не тільки його досягнення, а й невдачі викликають у нас поблажливу посмішку.

Відео: Дочка пояснює батькові що МОЖНА лаяти маму

Але проходить всього лише близько трьох років, і в інтонаціях дорослих з`являються нотки нетерпіння і роздратування, а в зверненні до підростаючого малюкові - слова «Швидше», «не так», «не можна». І безліч образливих епітетів: недотепа, растеряша, копуха... Але ж в спробі дитини пізнати світ нічого не змінилося. Тільки навички, якими він тепер намагається опанувати, стають все складніше. Він уже не просто заводить дзигу, а миє посуд, ходить з мамою за покупками, сам складає свої іграшки і справляється, як може з великою кількістю побутової техніки. Звичайно, не все вийде відразу, адже здатність здійснювати точні рухи (тобто дрібна моторика) тільки розвивається, і знань не вистачає. І малюк за звичкою намагається зробити так, як навчать мама і тато.

А що батьки? У поспіху ми перестаємо помічати досягнення свого чада і починаємо все більше критикувати. Але наша дитина, як і раніше чекає від нас не окриків, а схвалення своїх дій. Отримуючи тільки негатив, він спочатку розгубився й засмучується, зриваючись часом в невтішний плач. Поступово він звикає сприймати нотації дорослих як постійний, але даремний фон, прислухатися до якого необов`язково - тільки розстроїшся. Ось тоді і помічають батьки, що якщо раніше навіть до їхнього шепоту чадо уважно прислухався, відкривши рот, то зараз навіть на окрик немає майже ніякої реакції. Причому ж тут дитяче упертість? До речі, без нього малюк не освоїв б і малої частки тих навичок, якими володіє. Адже як треба намагатися і як довго, сопучи від натуги, повторювати, щоб навчитися зав`язувати шнурки, пришивати гудзик або писати в зошиті літери каліграфічним почерком!

Відео: Золоті правила виховання # 1 - Як правильно лаяти дітей (Андрій Магнум)

Що ж робити? Спробуйте перестати лаяти, але й не треба постійно театрально захоплюватися своєю дитиною. Завдання ж не заохотити зробити що-небудь цю хвилину, а навчити правильно поводитися, виконувати щоденну роботу по дому, спілкуватися з дорослими і з однолітками. Тобто допомогти освоїтися в житті. Для цього треба постійно спостерігати за діями малюка і спокійно коментувати ті вчинки, навіть дрібниці, які він зробив правильно. Ось приклади таких коментарів:

• я помітив, що ти не крутишся на стільці, правильно тримаєш ложку і не виливаєш суп на стіл-
• ти зняв куртку і повісив її на вішалку, як дорослий-
• ти зняв у порога черевики, щоб не вимазати пів
• ти малюєш фарбами тільки в альбомі, а не на столі. Упевнений - після ще й вимиєш сам стаканчик з водою і кісточку-
• ти недавно вередував, як маленький, але ось уже цілу мить не плачеш.

Після таких слів в світ крихти повернеться колишня впевненість у тому, що він впорається з усіма труднощами, і в цьому йому допоможуть улюблені мама і тато. І найкращою нагородою малюкові стане схвальна усмішка батьків, а дорослим - довірливо повернене обличчя уважно слухає їх дитини. Час і терпіння допоможуть відновити мир і спокій в родині і головне - виховати хорошу людину.