Вірші про весну

Вірші про весну: Зима недарма злиться

Федір Тютчев

Зима недарма злиться
Пройшла її пора -
Весна в вікно стукає
І жене з двору.

І все заметушилося,
Все жене зиму геть.
І жайворонки в небі
Вже підняли лунати.

Зима ще клопочеться
І на весну бурчить.
Та їй в очі регоче
І пущі лише шумить!

Сказилася відьма зла
І снігу, захопив,
Пустила, тікаючи,
У прекрасне дитя ...

Весні і горя мало,
Умилася в снігу.
І лише рум`яний стала
Наперекір ворогові.

розсіяна зима

Борис Заходер

Ще колом стоять
Дерева голі,
А з даху краплі
Капають веселі.

Зима кудись
Втекла в паніці
І дуже погано
Закрутила краники.

На галявинці, у стежки
Пробиваються травинки.
З горбка струмок біжить.
А під ялинкою сніг лежить.

весна

І. Токмакова

До нас весна крокує

Швидкими кроками,

І замети тануть під її ногами.

чорні проталини

На полях видно.

Видно дуже теплі ноги у весни.

весна

Віктор Лунін

Прокинувшись від сну,

Пензлем м`якою весна

На гілках малює нирки

Відео: Вірші про весну на телеканалі Заміська життя. 9

На полях - граків ланцюжка,

Над ожівшею листям -

Перший розчерк грозовий,

А в тіні прозорою саду -

Кущ бузку біля огорожі.

шепоче сонечко

Володимир Орлов

Шепоче сонечко лісточкy:

- Hе pобей, голyбчік!

І беpёт його з нирки

За зелений чyбчік

пройде зима

С.Дрожжін

Пройде зима холодна,

настануть дні весняні,

теплом розтопить сонечко,

як віск, снігу пухнасті.

листами смарагдовими

ліси зазеленіють,

і разом з травичкою оксамитової

зійдуть квіти запашні.

Салют весни

З. Александрова

Ударив грім дванадцять разів
І завмер в стороні.
Природа віддала наказ
Салютувати весни.

Наказ черемха цвісти,
Кропиві бути не злий.
Дощу доріжки підмести
Срібною мітлою.

Щоб кожен кущик був співучий
Всім птахам дзвінкіше співати,
А сонця вийти з-за хмар
І веселіше гріти.

Березень

Михайло Садовський

Ми сьогодні рано встали.

Нам сьогодні не до сну!

Кажуть, шпаки повернулися!

Кажуть, прийшла весна!

А на вулиці мороз.

Сніг летить колючий,

І повзуть по хмарах

У білих шубах хмари.

Чекаємо, весна. Давним давно,

А ти бродиш десь!

Без тебе ж не прийде

Відео: Весна! Вірші про Весні. весняні вірші

Сонячне літо!

Вірші про весну: За річкою луки зазеленіли

Іван Бунін

За річкою луки зазеленіли,
Віє легкої свіжістю води-
Веселіше по гаях задзвеніли
Пісні птахів на різні лади.

Вітерець з полів тепло приносить,
Горький дух лозини молодий ...
О, весна! Як серце щастя просить!
Як солодка печаль моя навесні!

Лагідно сонце листя пригріває
І доріжки м`які в саду ...
Не розумію, що душу розкриває
І куди я повільно бреду!

Не збагну, кого з тугою люблю я,
Хто мені дорогий ... І не всі ль одно?
Щастя чекаю я, мучась і сумуючи,
Але не вірю в щастя вже давно!

Гірко мені, що я безплідно витрачаю
Чистоту і ніжність кращих днів,
Що один я радію і плачу
І не знаю, не люблю людей.

Ще дмуть холодні вітри

Олександр Сергійович Пушкін

Ще дмуть холодні вітри
І наносять ранковий морози,
Тільки що на проталинах весняних
Здалися ранні квіточки,
Як з дивовижного царства воскового,
З запашної келейкі медової
Вилітала перша бджілка,
Полетіла по ранніх квіточок
Про червону весни поразведать,
Скоро ль буде гостя дорога,
Скоро ль луки позеленеют,
Скоро ль у кучерявою у берези
Розпустяться клейкі листочки,
Зацвіте черемха запашна.

весняний вечір

И.С.Тургенев

Гуляють хмари золоті
Над відпочиває землею-
Поля просторі, німі
Блищать, облиті росой-
Струмок дзюрчить в імлі долини,
Вдалині гримить весняний грім,
Лінивий вітер в листах осики
Тріпоче спійманим крилом.

Мовчить і мліє ліс високий,
Зелений, темний ліс мовчить.
Лише іноді в тіні глибокої
Безсонний лист Прошелестіт,
Зірка тремтить у вогнях заходу,
Любові прекрасна зірка,
А на душі легко і свято,
Легко, як в дитячі роки.

весна

К.С. Аксаков

Знову навесні в вікно моє війнуло,
І дихає отрадней і вольней ...
У грудях туга гнітюча заснула,
Рой світлих дум йде на зміну їй.

Зійшли сніги ... кайдани крижані
Чи не обтяжують блискучою хвилі ...
І плуга чекають далекі, німі
Поля моєї рідної сторони.

О, як би мені з цих кімнат задушливих
Швидше туди хотілося - на простір,
Де немає фраз тріскучих і бездушних,
Де не гримить мудреців продажних хор.

В поля! в поля! знайома природа
До себе красою сором`язливо манить ...
В поля! там пісня воскреслого народу
Вільна і потужна звучить.

Ще весни запашної нега

А. Фет

Ще весни запашної нега
До нас не встигла зійти,
Ще яри повні снігу,
Ще зорею гримить віз
На замороженому шляху,

Тільки-но в полудень сонце гріє,
Червоніє липа в висоті,
Крізь, Березники трохи жовтіє,
І соловей ще не сміє
Заспівати в смородині кущі.

Але возрожденья звістку жива
Вже є в прогонових журавлів,
І, їх очима проводжаючи,
Варто красуня степова
З рум`янцем сизим на щоках,

Відео: Вірші про весну для дошкільнят. Повтори за мовця Томом

Вже тане сніг

Олексій Плещеєв

Вже тане сніг, біжать струмки,
У вікно повіяло весною ...
Засвищуть скоро солов`ї,
І ліс одягнеться листям!

Чиста небесна блакить,
Тепліше і яскравіше сонце стало,
Пора хуртовин злих і бурь
Знову надовго минула.

І серце сильно так в грудях
Стукає, як ніби чекає чогось,
Неначе щастя попереду
І забрала зима турботи!

Всі особи весело дивляться.
«Весна!» - Читаєш в кожному взоре-
І той, як свята, їй радий,
Чиє життя - лише тяжка праця і горе.

Але жвавих діток дзвінкий сміх
І безтурботних пташок спів
Мені кажуть - хто більше всіх
Природи любить оновлення!

ще весна

А. Фет

Ще весна, - як ніби неземної
Якийсь дух нічним володіє садом.
Іду я мовчки, - повільно і поруч
Мій темний профіль рухається зі мною.

Ще алей НЕ похмурий притулок,
Між гілок небесне склепіння синіє,
А я йду - запашний холод віє
В обличчя - йду - і солов`ї співають.

Нездійсненне мариться знову,
Нездійсненне в нашому бідному світі,
І груди зітхає радісніше і ширше,
І знову когось хочеться обійняти.

Прийде пора - і скоро, може бути, -
Знову земля зголоднів оновитися,
Але це серце перестане битися
І нічого не буде вже любити.

На лузі

Олександр Блок

Ліси далеко видніше,

Синє небо,

Найпомітніше і чорніше

На ріллі смуга,

І дитячі дзвінкіше

Над лугом голосу.

Весна іде стороною,

Так де ж вона сама?

Чу, чути голос дзвінкий,

Чи не це весна?

Ні, це дзвінко, тонко

У струмку дзюрчить хвиля

весняна гроза

Ф.І. Тютчев

Люблю грозу на початку травня,
Коли весняний, перший грім,
Як би швидшими та граючи,
Гуркоче в небо блакитному.

Гримлять гуркіт молоді,
Ось дощик бризнув, пил летить,
Повисли перли дощові,
І сонце нитки золотить.

З гори біжить потік моторний,
У лісі не мовкне пташиний гам,
І гам лісовий, і шум нагорний-
Все вторить весело грому.

Ти скажеш: вітряна Геба,
Годуючи Зевесова орла,
Громокипящий кубок з неба,
Сміючись, на землю пролила.