Читати російську народну казку "іван-дурник"

Відео: аудіосказкі - Сім Симеонов - сім работничков. російська народна казка

Був-жив старий зі старухой- у них було три сини: двоє розумні, третій - Іван-дурник. Розумні-то овець в поле пасли, а дурень нічого не робив, все на грубці сидів так мух ловив.

В один час наварила стара Аржанов галушок і каже дурневі:

- На-ко, віднеси ці галушки братам нехай поїдять.

Налила повний горщик і дала йому в руки-побрів він до братів. День був солнечний- тільки вийшов Іванушка за околицю, побачив свою тінь збоку і думає:

"Що це за людина? Зі мною поруч йде, ні на крок не відстає: вірно, галушок захотів? "І почав він кидати на свою тінь галушки, так все до єдиної і повикідал- дивиться, і тінь все збоку йде.

- Ека ненаситна утроба! - Сказав дурник з серцем і пустив в неї горщиком - розлетілися черепки в різні боки.

Ось приходить з порожніми руками до братам ті його запитують:

- Ти, дурень, навіщо?

- Вам обід приніс.

- Де ж обід? Давай жвавіше.

- Так бач, братці, прив`язався до мене дорогою невідомо який людина нехай все і поїв!

- Який така людина?

- Ось він! І тепер поруч стоїть!

Брати ну його лаяти, бити, колотіть- відлупцювали і змусили вівці пасти, а самі пішли на село обідати.

Взявся дурник пасті- бачить, що вівці розбрелися по полю, давай їх ловити та очі видирати. Всіх переловив, всім очі видовбав, зібрав стадо в одну купу і сидить собі радёхонек, немов справа зробив. Брати пообідали, повернулися в поле.

- Що ти, дурень, накоїв? Чому стадо сліпе?

- Так нащо їм очі-то? Як пішли ви, братці, вівці-то нарізно розсипалися, а я і придумав: став їх ловити, в купу сбирать, очі видирати - во как умаялся!

- Стривай, ще не так умаешься! - Кажуть брати і давай пригощати його кулакамі- порядком-таки дісталося дурневі на горіхи!

Ні багато ні мало пройшло часу, послали старики Івана-дурника в місто до свята по господарству закуповувати. Всього закупив Іванушка: і стіл купив, і ложок, і чашок, і солі-цілий віз навалив всякої всячини. Їде додому, а коняка така, знати, неудалая: щастить - не щастить!

"А що, - думає собі Іванушка, - адже у коня чотири ноги і біля столу теж чотири, так стіл-від і сам добіжить".

Взяв стіл і виставив на дорогу. Їде-їде, близько чи далеко, і ворони так і в`ються над ним так все каркають.

"Знати, сестричкам поїсти-поїсти охота, що так розкричався!" - Подумав дурник. Виставив страви з наїдками додолу і почав пригощати:

- Сестрички-голубоньки! Їжте на здоров "я.

А сам все вперед та вперед посувається.

Їде Іванко перелеском- по дорозі все пні обгорілі.

"Ех, - думає, хлопці-то без шапок- адже озябнуть, серцеві!"

Взяв понадівали на них горщики та корчаги. Ось доїхав Іванушка до річки, давай кінь поїти, а вона все не п`є.

"Знати, без солі не хоче!" - І ну солити воду. Висипав сповнений мішок солі, кінь все не п`є.

- Що ж ти не п`єш, вовче м`ясо? Хіба задарма я мішок солі висипав?

Вхопив її поліном, так прямо в голову - і вбив наповал. Залишився у Иванушки один капшук з ложками, та й той на собі зазнав. Йде - ложки позаду так і брязкають: геп, геп, геп! А він думає, що ложки-то кажуть: "Іванушка-дурник!» - Кинув їх і ну топтати та примовляти:

- Ось вам Іванушка-дурник! Ось вам Іванушка-дурник! Ще надумали дражнити, негідні! Вернувся додому і каже братам:

- Все спокутував, братики!

- Спасибі, дурень, та де ж у тебе закупівлі-то?

- А стіл-від біжить, так, знати, відстав, зі страв сестриці їдять, горщики та корчаги хлопцям в лісі на голови понадівали, сіллю-то пійло коні посоліл- а ложки дражниться - так я їх на дорозі покинув.

- Іди, дурень, скоріше! Збери всі, що розкидав по дорозі!

Іванушка пішов в ліс, зняв з обгорілих пнів корчаги, повишибає днища і надів на батіг корчаг з дюжину всяких: і великих і малих. Несе додому. Відлупцювали його брати-поїхали самі в місто за покупками, а дурня залишили домовнічать. Слухає дурень, а пиво в діжці так і бродить, так і бродить.

- Пиво, що не броди! Дурня не дратувати! - Каже Іванко.

Ні, пиво не слушается- взяв та й випустив все з діжки, сама сіл в корито, по хаті роз`їжджає та пісеньки виспівує.

Приїхали брати, міцно розсердилися, взяли Іванка, зашили в куль і потягли до річки. Поклали куль на березі, а самі пішли ополонку оглядати.

На ту пору їхав якийсь пан повз на трійці бурих- Іванушка і ну кричати:

- Садять мене на воєводство судити так рядити, а я ні судити, ні виряджати не вмію!

- Стривай, дурень, - сказав пан, - я вмію і судити і рядіть- вилазь із куля!

Іванушка виліз з куля, зашив туди пана, а сам сіл в його візок і поїхав з поля зору. Прийшли брати, спустили куль під лід і слушают- а в воді так і Буркан.

- Знати, бурка ловить! - Проговорили брати і побрели додому.

Назустріч їм, звідки не візьмись, їде на трійці Іванушка, їде так пріхвастивает:

- Ось-ста яких зловив я лошадушек! А ще залишився там Сивко - такий славний!

Завидно стало братам говорять дурневі:

- Зашивай тепер нас в куль та спускай скоріше в ополонку! Чи не піде від нас Сивко ...

Опустив їх Іван-дурник в ополонку і погнав додому пиво допивати та братів згадувати.

Був у Иванушки колодязь, в колодязі риба ялець, а моїй казці кінець.