Ось він осідлав свого доброго коня і відправився в шлях-дорогу-довго, чи недовго - приїжджає в одне віддалене держава. Тамтешній цар побачив Івана-царевича, був прихильний до нього і став говорити:
- Послухай, Іван-царевич, будь мені брат, співслужив мені службу: викликає мене сусідній король на війну, так допоможи своїй силою!
Іван-царевич не відмовився, і, як ранок настав, обидва вони вирушили на війну. Іван-царевич побив всі вороже військо і самого короля в полон узяв. Після бою, вернувшись додому, цар його пригостив-употчевал і поклав спати на своє ліжко.
Тільки царевич ліг і почав засинати, раптом прилетіла колпиця, зняла пір`я - зробилася девіца- будить його, сама примовляє:
- Мій коханий цар! Аль не хочеш для мене прокинутися та поговорити зі мною? Мій чоловік Ванька в чисте поле виїхав, вже його давно собаки розірвали!
Не встигла вона мова помер, як Іван-царевич дізнався в ній свою дружину, схопився з ліжка, махнув мечем і відрубав їй праву руку. Скрикнула вона, звернулася колпиця і полетіла додому. Довго чи коротко - вернувся Іван-царевич в свою державу і питає:
- Де моя дружина?
Батько каже:
- Будинки.
- А коли вдома, нехай до мене вийде.
Вийшла вона про одній руці. Іван-царевич розповів батькові, від чого у неї рука отрублена- негайно ж звелів її на воротах розстріляти, а сам після на інший одружився.
Поділися в соц. мережах: