Читати російську народну казку "горщик"

Відео: казка про горшок.Русская народна казка: "Горщик хвацько мити" Слухайте аудіо казку

Жили-були мужик та баба. Обидва були такі ледачі ... Так і норовлять справу на чужі плечі зіштовхнути, самим би тільки не робити ... І двері-то в хату ніколи на гак не закладаються: вранці-де вставай да руки простягай, та знову гак скидай .. . І так проживемо.

Ось раз баба і звари каші. А вже й каша зварилася! Рум`яна та розсипчаста, Крупина від Крупина так і відвалюється. Вийняла баба кашу з печі, на стіл поставила, маслом присмачила. З`їли кашу і ложки облизали ... Подивився, а у горщику-то бік та на денці приварилася каша, мити горщик треба. Ось баба і каже:

- Ну, мужик, я свою справу зробила - кашу зварила, а горщик тобі мити!

- Та годі тобі! Мужикова справа горщики мити! І сама вимиєш.

- А й не подумаю!

- І я не стану.

- А не станеш - хай так стоїть! Сказала баба, сунула горщик на припічок, а сама на лавку.

Варто горщик немитий.

- Баба, а баба! Треба горщик-то вимити!

- Сказано - твоя справа, ти і мій!

- Ну ось що, баба! Угода дорожча за гроші: хто завтра перший встане та першо слово скаже, тому і горщик мити.

- Гаразд, лізь на піч, там видно буде.

Полягали. Мужик на печі, баба на лавці. Прийшла темна Ноченька, потім ранок настав.

Вранці-то ніхто і не встає. Ні той, ні інший і не ворушаться - не хочуть горщика мити.

Бабі треба коровушку поїти, доїти та в стадо гнати, а вона з лавки-то і не піднімається.

Сусідки вже коровушек прогнали.

- Що це Маланки щось не видно? Вже чи по-здорову?

- Так, буває, позапозднілась. Назад підемо - зустрінемо чи ...

І назад йдуть - немає Маланки.

- Та ні вже! Видно, що приключилося! Сусідка і сунься в хату. Хвать! - І двері не закладена. Не все гаразд. Увійшла, озирнулася.

- Маланка, матінка!

А баба-то лежить на лавці, в усі очі дивиться, сама не ворухнеться.

- Пощо коровушку щось не проганяла? Ай нездужала?

Мовчить баба.

- Так що з тобою сталося щось? Пощо мовчиш?

Мовчить баба, ні слова не говорить.

- Господи помилуй! Так де у тебе мужик-то? Василь, а Василь!

Глянула на піч, а Василь там лежить, очі відкриті - і не ворохнется.

- Що у тебе з дружиною-то? Ай попрітчілось? Мовчить мужик, що води в рот набрав. Заметушилася сусідка:

- Піти сказати бабам! Побігла по селу:

- Ой, жіночки! Не все гаразд адже у Маланки з Василем: лежать пластом - одна на лавці, інший на печі. Оченятами дивляться, а словечушка що мовчать. Чи не псування чи напущено?

Прибігли баби, голосять біля них: - Матінки! Так що це з вами подеялось-то? Маланьюшка! Васільюшка! Так нащо мовчите-то?

Мовчать обоє що вбиті.

- Так біжіть, баби, за попом! Справа-то зовсім негаразд виходить.

Збігали. Прийшов піп.

- Ось, батюшка, лежать обидва - НЕ шелохнутся- оченята відкриті, а словечушка що мовчать. Чи не попсовані чи?

Поп бороду розправив - так до грубки:

- Василь, раб божий! Що сталося щось? Мовчить мужик. Поп - до крамниці:

- Раба Божого! Що з чоловіком-то?

Мовчить баба.

Сусідки поговорили, поговорили - та й геть із хати. Справа не варто: кому піч топити, кому хлопців годувати, у кого курчата, у кого поросята.

Поп і каже:

- Ну, православні, вже так-то залишити їх боязно, посидьте хтось.

Тієї колись, інший колись.

- Так ось, - говорять, - бабка-то Степанида нехай посидить, у неї не хлопці плачуть - одна живе. А баба Степанида вклонилася і каже:

- Та ні, батюшка, даром ніхто працювати не стане! А поклади платню, так посиджу.

- Та яке ж тобі платню покласти? - Запитує поп та повів очима-то по хаті. А біля дверей висить на стінці рвана Маланьіна кацавейці, вата жмутами бовтається. - Так ось, - каже піп, - візьми кафтан-то. Погана, погана, а все годиться хоч ноги прикрити.

Тільки це він сказав, а баба-то, як обшпарити, скок з лавки, середа хати стала, руки в боки.

- Це що ж таке? - Каже. - Моє-то добро віддавати? Сама ще поношу та зі своїх рученек кому хочу, тому віддам!

Очманіли все. А мужик-то отак тихенько ноги з печі спустив, схилився та й каже:

- Ну ось, баба, ти першо слово мовила - тобі і горщик мити.