Читати російську народну казку "горе-лишенько"

Відео: Михайло Євдокимов - (Синочку) "На горі, на горушке"

В одній селі жили два мужика, два рідні брати: одному був бідний, другий багатий.

Богач переїхав на життя в місто, вибудував собі великий будинок і записався в купці- А вбогий іноді немає ні шматка хліба, а дітлахи - малий, мала, менше - плачуть, та їсти просять. З ранку до вечора б`ється мужик як риба об лід, а все нічого немає.

Каже він однова своїй дружині:

- Дай-ка піду в місто, попрошу у брата: чи не допоможе чим?

Прийшов до багатого:

- Ах, братик рідний! Допоможи скільки-небудь моєму горю- дружина і діти без хліба сидять, цілими днями голодують.

- Пропрацюй у мене цю тиждень, тоді і допоможу!

Що робити? Взявся бідний за роботу: і двір чистить, і коней пестить, і воду возить, і дрова рубає. Через тиждень дає йому багатий одну хлібину хліба:

- Ось тобі за труди!

- І за те спасибі! - Сказав бідний, вклонився і хотів було додому йти.

- Стривай! Приходь-ка завтра до мене в гості і дружину приводь: адже завтра мої іменини.

- Ех, братику, куди мені? Сам знаєш: до тебе прийдуть купці в чоботях та в шубах, а я в постолах ходжу та в худенькому сірому кафтанішке.

- Нічого, приходь! І тобі буде місце.

- Добре, братику, прийду.

Вернувся бідний додому, віддав дружині хлібину і каже:

- Слухай, жінко! Назавтра нас з тобою в гості звали.

- Як в гості? Хто кликав?

- Брат: він завтра іменинник.

- Ну що ж, підемо.

На ранок встали і пішли в місто, прийшли до багатого, привітали його і сіли на лавку. За столом вже багато іменитих гостей сідело- всіх їх пригощає господар на славу, а про бідного брата і його дружину і думати забув - нічого їм не дает- вони сидять та тільки поглядають, як інші пиот та їдять.

Закінчився обід-стали гості з-за столу вилазити та господаря з господинею дякувати, і бідний теж - піднявся з лавки і кланяється братові в пояс. Гості поїхали додому п`яні, веселі, шумлять, пісні співають.

А бідний йде назад з порожнім черевом.

- Дай-но, - каже дружині, - і ми заспіваємо пісню!

- Ех ти, дурень! Люди співають тому, що солодко поїли та багато випілі- а ти з чого співати надумав?

- Ну, все-таки у брата на іменинах був-без пісень мені соромно йти. Як я заспіваю, так всякий подумає, що і мене почастували ...

- Ну співай, коли хочеш, а я не стану! Мужик заспівав пісню, і почулося йому два голосу- він перестав і питає дружину:

- Це ти мені допомагала співати тоненьким голоском?

- Що з тобою? Я зовсім і не думала.

- Так хто ж?

- Не знаю! - Сказала баба. - А ну запій, я послухаю.

Він знову заспівав: поет-то один, а чутно два голосу- зупинився і питає:

- Це ти, Горе, мені співати пособляет? Горе відгукнулося:

- Так, господар! Це я пособляет.

- Ну, Горе, підемо з нами разом.

- Підемо, господар! Я тепер від тебе не відстану. Прийшов мужик додому, а Горе кличе його в шинок. Той каже:

- У мене грошей немає!

- Ох ти, мужичок! Так на що тобі гроші? Бачиш, на тебе кожушок надітий, а на що він? Скоро літо буде, все одно носити не станеш! Підемо в шинок, та кожушок побоку ...

Мужик і Горі пішли в шинок і пропили кожушок. На інший день Горе заохала - з похмілля голова болить, і знову кличе господаря винця випити.

- Грошей немає, - каже мужик.

- Так на що нам гроші? Візьми санки та віз - з нас і досить!

Нічого робити, не відбитися мужику від Горя: взяв він сани і віз, потягнув в шинок і пропив разом з Горем.

На ранок Горе ще більше заохала, кличе господаря опохмеліться- мужик пропив і борону і рало.

Не минуло й місяця, як він все спустіл- навіть хату свою сусідові заклав, а гроші в шинок зніс.

Горе знову пристає до нього:

- Підемо так підемо в шинок!

- Ні, Горе! Воля твоя, а більше тягнути нічого.

- Як нічого? У твоєї дружини два сарафана: один залиш, а інший пропити треба.

Мужик взяв сарафан, пропив і думає:

"Ось коли чистий! Ні кола, ні двора, ні на собі, ні на дружині! "

Вранці прокинулася Горе, бачить, що у мужика нема чого більше взяти, і каже:

- Господар!

- Що, Горе?

- А ось що: іди до сусіда, попроси у нього пару волів з возом.

Пішов мужик до сусіда.

- Дай, - просить, - на годинка пару волів з телегою- я на тебе хоч тиждень за те пропрацюю.

- На що тобі?

- У ліс за дровами з`їздити.

- Ну возьмі- тільки не великий віз накладай.

- І, що ти, годувальник!

Привів пару волів, сіл разом з Горем на віз і поїхав в чисте поле.

- Господар, - запитує Горе, - чи знаєш ти на цьому полі великий камінь?

- Як не знати!

- А коли знаєш, їдь прямо до нього. Приїхали вони на те місце, зупинилися і вилізли з воза.

Горе велить мужику піднімати камінь. Мужик піднімає, Горе пособляет- ось підняли, а під каменем яма - повна золотом насипана.

- Ну, що дивишся? - Каже Горе мужику. - Тягати скоріше в віз.

Мужик взявся до роботи і насипав віз золотом- все з ями повибрал до останнього червінця, бачить, що вже більше нічого не залишилося, і каже:

- Глянь-но, Горе, ніяк, там ще гроші залишилися?

Горе нахилилося:

- Де? Я щось не бачу!

- Та он в кутку світяться!

- Ні не бачу.

- Лізь в яму, так і побачиш. Горе полізло в яму- тільки що опустилося туди, а мужик і накрив його каменем.

- Отак-то краще буде! - Сказав мужик. - Не те коли взяти тебе з собою, так ти, Горе бідолашне, хоч не скоро, а все ж проп`єш і ці гроші!

Приїхав мужик додому, звалив гроші в підвал, волів відвів до сусіда і став думати, як би себе влаштувати. Купив лісі, вибудував великі хороми і зажив вдвічі багатший за свого брата.

Довго чи коротко - поїхав він в місто просити свого брата з дружиною до себе на іменини.

- Ось що вигадав! - Сказав йому багатий брат. - У самого їсти нічого, а ти ще іменини справляєш!

- Ну, колись було нічого їсти, а тепер, слава богу, маю не менш твоего- приїжджай - побачиш.

- Гаразд, приїду!

На інший день багатий брат зібрався з дружиною, і поїхали на іменіни- дивляться, а у бідного-то голяка хороми нові, високі, в будь-якого купця такі є! Мужик пригостив їх, употчевал всякими наедкамі, напоїв всякими медами і винами. Запитує багатий у брата:

- Скажи, будь ласка, яким вітром розбагатів ти?

Мужик розповів йому по чистій совісті, як прив`язалася до нього Горе бідолашне, як пропив він з Горем в шинку все своє добро до останньої ніткі- тільки і залишилося, що душа в теле- як Горе вказало йому скарб в чистому полі, як він забрав цей скарб так від Горя позбувся.

Завидно стало багатому.

"Дай, - думає, - поїду в чисте поле, підніму камінь та випущу Горе - нехай воно дотла розорить брата, щоб не смів переді мною своїм багатством чванитися".

Відпустив свою дружину додому, а сам в поле погнал- під`їхав до великого каменя, вивернув його в сторону і нахиляється подивитися, що там під каменем. Не встиг порядком голови нагнути - а вже Горе вискочило і сіли йому на шию.

- А, - кричить, - ти хотів мене тут заморити! Ні, тепер я від тебе ні за що не полишу.

- Послухай, Горе, - сказав купець, - зовсім не я засадив тебе під камінь ...

- А хто ж, як і ти?

- Це мій брат тебе засадив, а я навмисне прийшов, щоб тебе випустити.

- Ні, брешеш! Один раз обдурив, в інший не обдуриш!

Міцно населена Горе багатого купця на шею- привіз він його додому, і пішло у нього все господарство криво та навскіс. Горе вже з ранку за своє приймається: кожен день кличе купця опохмеліться- багато добра в шинок пішло.

"Так несхожих жити! - Думає про себе купець. - Здається, досить потішив я Горе пора б і розлучитися з ним, так як? "

Думав, думав і придумав: пішов на широкий двір, обтесав два дубових клина, взяв нове колесо і міцно вбив клин з одного кінця в втулку. Приходить до Горю:

- Що ти, Горе, все на боці лежиш?

- А що ж мені більше робити?

- Що робити? Підемо на двір в гулючкі грати. А Горе і радо. Вийшли на двір. Спершу купець сховався - Горе зараз його нашло- після того черга Горю ховатися.

- Ну, - каже, - мене не скоро знайдеш! Я хоч в яку щілину заб`юся!

- Куди тобі! - Відповідає купець! - Ти в це колесо не влізеш, а то - в щілину!

- В колесо не влізу? Диви, ще як спираючись!

Влізло Горе в колесо купець узяв та й з іншого кінця забив у втулку дубовий клин, підняв колесо і закинув його разом з Горем в річку.

Горе потонуло, а купець став жити по-старому, як і раніше.