-Здрастуй, пан служба!
-Здорово, добра людина!
Чорт аж скривився, як солдат обізвав його доброю людиною.
-Послухай, друже, поміняємося: я віддам тобі свою книгу, а ти мені скрипку.
-Ех, старий, на що мені твоя книжка? Я хоч десять років прослужив государю, а грамотним ніколи не бивал- раніше не знав, а тепер і вчитися пізно!
-Нічого, служивий! У мене така книга - хто не подивиться, всякий прочитати зуміє!
-А ну дай - спробую!
Розгорнув солдат книжку і почав читати, немов з малих років навик грамоті, зрадів і негайно ж проміняв свою скрипку. Нечистий взяв скрипку, почав смичком водити, а справа не клеїться - немає в його грі ніякого ладу.
-Слухай, брат, - каже він солдату, - залишайся-ка у мене в гостях дня на три та повчи на скрипці іграть- спасибі тобі скажу!
-Ні, старий, - відповідає солдат, - мені треба на батьківщину, а за три дні я далеко піду.
-Будь ласка, служивий, коли залишишся та навчиш на скрипці грати, я тебе в один день додому доставлю - на поштовій трійці довезу.
Солдат сидить у роздумах: залишатися чи ні? І виймає він сухарі зі струмка - хоче закушувати.
-Ех, брат служивий, - каже нечистий, - погана твоя їжа-поїв-ка моєї!
Розв`язав мішок і дістав білого хліба, смаженої яловичини, горілки і всяких заедкі: їж - не хочу!
Солдат наївся-напився і погодився залишитися у того незнайомого старого і повчити його на скрипці грати. Прогостював у нього три дні і проситься додому-рис виводить його зі своїх хором - перед ґанком варто трійка добрих коней.
-Сідай, служивий! Миттю довезу.
Солдат сів з чортом в повозку- як підхопили їх коні, як понесли - тільки версти в очах миготять! Духом довезли.
-А що, дізнаєшся це село? - Запитує нечистий.
-Як же не впізнати! - Відповідає солдат. - Адже в цьому селі я народився і виріс.
-Ну, прощай!
Солдат зліз з воза, прийшов до сродственики, став з ними вітатися та про себе розповідати, коли його і на скільки з полку відпустили. Здалося йому, що сидів із нечистого в гостях всього-на-всього три дні, а насправді пробув у нього три роки-термін відпустки давним-давно скінчився, а в полку, чай, в бігах його вважають.
Злякався солдат, не знає, що і робити йому! І гульня на розум не йде! Вийшов за село і думає:
-Куди тепер подітися? Коли в полк йти - так там крізь стрій заганяють. Ех, нечистий, славно ти пожартував наді мною.
Тільки вимовив це слово, а нечистий тут як тут.
-Чи не журися, служивий! Залишайся зі мною - адже у вас в полку життя незавидне, сухарями годують та палицями б`ють, а я тебе щасливим зроблю ... Хочеш, купцем зроблю?
-Ось це ладно- купці добре живуть, дай і я спробую щастя!
Нечистий зробив його купцем, дав йому в столичному місті велику крамницю з різними дорогими товарами і каже:
-Тепер, брат, прощай! Я піду від тебе за тридев`ять земель, в тридесяте держава-у тамтешнього короля є прекрасна дочка Марія-королевна- стану її всіляко мучити!
Живе наш купець, ні про що не тужіт- щастя саме так і валить на двір-в торгівлі така йому завдання, що краще вимагати не можна! Стали йому інші купці заздрити.
-Давайте-но, - кажуть, - його запитаємо: що він за людина, і звідки приїхав, і чи може торг вести? Адже він у нас всю торгівлю відбив - щоб його шляк трафив!
Прийшли до нього, стали допитувати, а він відповідає їм:
-Братики Ви мои! Тепер у мене справ підійшло багато, колись з вами потолковать- приходите завтра - все дізнаєтеся.
Купці розійшлися по домам- а солдат думає, що йому робити? Як відповідь давати? Думав-думав і вирішив кинути свою лавку і піти вночі з міста. Ось забрав він усі гроші, які були наявні, і пішов в тридесяте держава.
Йшов-йшов і приходить на заставу.
-Що за людина? - Питає його вартовий. Він відповідає:
-Я - лекарь- йду в ваше царство, тому що у вашого короля дочка больна- хочу її вилікувати.
Часовий доповів про те придворним, придворні довели до самого короля. Король закликав солдата:
-Коли ти вилікуєш мою дочку, віддам її за тебе заміж.
-Ваша величність, накажіть мені дати три колоди карт, три пляшки вина солодкого та три пляшки спирту гарячого, три фунта горіхів, три фунта свинцевих куль та три пучка свічок воску ярого.
-Добре, все буде готово!
Солдат дочекався вечора, купив собі скрипку і пішов до королевне- запалив в її світлицях свічки, почав пити-гуляти, на скрипочці грати.
Опівночі приходить нечистий, почув музику і кинувся до солдата:
-Здрастуй, брат!
-Здорово!
-Що ти п`єш?
-Квасок потягують.
-Дай-но мені!
-Прошу! - І підніс йому повну склянку гарячого спірту- рис випив - і очі під лоб закотив:
-Ех, міцно забирає! Дай-но закусити чимось.
-Ось горіхи, бери та закушуй! - Каже солдат, а сам свинцеві кулі підсовує. Чорт гриз-гриз, тільки зуби поламав. Стали вони в карти іграть- поки те та се - час минув, півні закричали, і нечистий пропав. Запитує король королевну:
-Яке ніч спала?
-Слава богу спокійно!
І інша ніч так само прошла- а до третьої ночі просить солдатів короля:
-Ваша величність! Накажіть в п`ятдесят пуд кліщі скувати та зробити три прута мідних, три прута залізних і три олов`яних.
-Добре, все буде зроблено!
У глуху північ є нечистий.
-Здрастуй, служивий! Я знову до тебе погуляти прийшов.
-Здрастуй! Хто не радий веселому товариша!
Почали пити-гуляти. Нечистий побачив кліщі і питає:
-А це що таке?
-Так, бач, король взяв мене в свою роботу і змусив музикантів на скрипці учіть- а у них у всіх пальці криві - чи не краще твоїх, треба в кліщах виправляти.
-Ах, братик, - став просити нечистий, - чи не можна і мені виправити пальці? А то до цієї пори не вмію на скрипці грати.
-Чому не можна? Клади сюди пальці.
Чорт вклав обидві руки в клещі- солдат притиснув їх, стиснув, потім схопив прути і давай його потчевать- б`є ще й примовляє:
-Ось тобі купецтво!
Чорт благає, рис просить:
-Відпусти, мабуть! За тридцять верст НЕ підійду до палацу!
А він знай бичує. Стрибав-стрибав рис, крутився-крутився, насилу вирвався і каже солдату:
-Хоч ти і одружишся на королевне, а з моїх рук не втечеш! Тільки від`їдеш за тридцять верст від міста - зараз візьму тебе!
Сказав і зник.
Ось одружився солдатів на королевне і жив з нею в любові та злагоді, а через кілька років помер король, і він почав керувати всім царством. В один час вийшов новий король з своєю дружиною в сад погуляти.
-Ах, який славний сад! - Каже він.
-Це що за сад! - Відповідає королева. - Є у нас за містом інший сад, верст тридцять звідси, ось там є на що помилуватися!
Король зібрався і поїхав туди з королевою- тільки виліз він з коляски, а нечистий назустріч:
-Ти навіщо? Хіба забув, що тобі сказано! Ну, брат, сам віноват- тепер з моїх лап НЕ вирвешся.
-Що робити! Видно, така вже доля моя! Дозволь хоч з молодою дружиною попрощатися.
-Прощайся, та швидше! ..
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан-слуга"